Карстові порожнини представляють небезпеку і для неорганізованих спелеотуристів. На їх частку доводиться до 90 % всіх нещасних випадків в горах.

Обвальні накопичення рихлого матеріалу або блоки гірських порід, що відкололися, розташовуються на схилах гір, на бортах річкових долин і морських берегів. Вони досягають значних розмірів, утворюючи деколи
гігантські потоки, що протягуються від стінок яйлинских масивів до моря.

Самі відомі обвали ЮБК: Тессельськії (завдовжки 1,2 км) біля Фороса, Чорний Горб (1,5 км) поблизу Меласа, Кучук-Койськії (2,5 км) у селища Обвальне, Кикинєїзській (2,5 км) в Голубій Затоці, Алупкинській (2,5
км), Аи~Данильский (1,15 км), Карасанській (1,1 км).

Коли під час штормів море як би «підрізає» нижню частину обвального потоку або відбувається перезволоження рихлої товщі, обвали приходять в рух, активізуються. В 1786 р. відомий учений-природодослідник П. С. Паллас спостерігав, як на захід від гори могутній Кучук-Койський обвал висувався в море на десятки метрів. Переміщення на всіх обвалах, що щорічно трапляються, руйнують будови, деформують дороги, ушкоджують виноградники.

Останніми роками людина сама усилила оползнеонебезбечність територій (підрізаючи схили при будівництві доріг і будівель, не ремонтуючи підземних комунікацій, витік води з яких приводить до перезволоження
рихлої товщі, і ін.). Тому доводиться регулювати поверхневий стік, будувати різні дренажні пристрої і берегоукріплюючі споруди, закріплювати обвали буронабивними палями. В 30-х роках XX в. в Ялті була створена протизсувна станція, яка веде спостереження за обвалами.

ПОЗИЦІЇ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ. ПРОБЛЕМИ ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ
Іноземний капітал значною мірою створював підвалини економіки африканських країн і мав домінуючі позиції в усіх сучасних сферах виробництва тоді, коли національний капітал лише починав формуватися. Після здобуття незалежності спостерігалось широкомасштабне витискування іноземного капіталу (як державного, так і приватного) й водночас комерціалізація його діяльності. Втім, слабкість національного капіталу, відносна обмеженість його суто підприємницького потенціалу в сучасних умовах робить необхідним його широке, хоч і не безпроблемне, співробітництво з капіталом іноземним. Загалом зберігається пріоритет капіталу колишніх метрополій. Це фіксується досить розвиненою системою преференційних угод та відповідних організаційних структур. Таким чином, значні економічні позиції в Африці зберігають Англія та Франція, а також Бельгія. Від 60-х років помітну активність виявляє американський та німецький капітал, причому пальма першості належить приватному підприємництву. ТНК переважно діють в обробній промисловості, де володіють від 40 до 70% капіталу, а також у гірничовидобувній промисловості. Найбільш поширені компанії зі змішаним капіталом. Як уже зазначалося, Африка не належить до найбільш привабливих щодо капіталовкладень регіонів. В останні роки чистий приплив капіталу на континент став мінімальним, а по деяких країнах інвестиції зменшувались. Окремою важливою формою співучасті іноземного капіталу в розвитку Африканського континенту є кредити. У зв'язку з низькою кредитоспроможністю переважної більшості країн регіону розвитку набули насамперед державні кредити, що надаються як на двосторонній основі, так і через колективні програми допомоги (наприклад, через ОЕСР). Дуже важливе значення мають кредитні програми МВФ та МБРР.
Зовнішні надходження стали істотною і постійно присутньою часткою державних бюджетів чималої групи африканських країн. Особливо це стосується найменш розвинутих країн, таких як Чад, Уганда, Малі, Буркіна Фасо, Судан, Гвінея, Танзанія. Але за абсолютними розмірами найбільшу допомогу отримують Єгипет, Нігерія, Алжир, Марокко, Туніс, Камерун.
Роль фінансових реципієнтів, що зберігається за значною більшістю країн Африки протягом кількох десятиліть, призводить до неухильного нарощування їхньої зовнішньої заборгованості. За абсолютними показниками головними боржниками на 1990 р. були
Єгипет - 39,9 млрд дол.,
Нігерія - 36,1 млрд дол.,
Алжир - 26,8 млрд дол.,
Марокко - 23,5 млрд дол.,
Кот д'Івуар - 17,9 млрд дол.,
Судан - 15,4 млрд дол.,
Заїр - 10,1 млрд дол.
Найбільш істотною характеристикою розмірів заборгованості є її співвідношення з розмірами ВНП та експорту. Найскладніша ситуація у країнах на південь від Сахари. Тут (без Нігерії) розміри загального боргу становили 1990 р. 75,7% від ВВП (1986 р. - 66,7%, 1980 р. - 38,6%).
Відносно вартості річного експорту борги країн субрегіону 1990 р. сягали 359,3% (1980 p.- 147,5%). Обслуговування боргу "з'їдає" до п'ятої частини експортної виручки, а в окремих країнах (Уганда, Мадагаскар, Кот д'Івуар, Гана, Кенія, Бурунді, Ефіопія, Алжир) перевищує критичний показник у 30%.

Борги більшості африканських країн є одними з найменш забезпечених. Кредитори, особливо державні, змушені раз по раз переглядати терміни та лібералізувати умови сплати й обслуговування боргів, ширше запроваджувати пільгове кредитування, яке значно орієнтоване не на розвиток матеріальної сфери, а на врегулювання питань, пов'язаних зі старими боргами. Водночас донори дедалі настійливіше ставлять питання про контрольоване використання кредитів, встановлення нагляду за економікою і фінансами неспроможних боржників.

Економічна ситуація, що склалася на континенті, властиві їй якісні показники та довгострокові тенденції роблять практично неможливим паралельне вирішення проблем відсталості та залежності африканських країн. Довгострокові прогнози МБРР, зокрема, не передбачають відчутних змін в економічному становищі регіону, його ролі у світовій економіці, стандартах життя основної маси африканців. Очевидно, за сучасних умов вихід із замкненого кола соціально-економічних проблем потребує відмови від напівстихійного курсу останніх десятиліть та переорієнтацію на нову економічну стратегію, яка відповідала б національним інтересам країн Африки і водночас приваблювала б основних зовнішніх партнерів. В основі такої стратегії, як свідчить досвід, мали б лежати дві ідеї - співрозвитку Африки як частки сучасної єдиної цивілізації та включення усіх потенційних механізмів саморозвитку окремих країн.
Перша ідея частково вже втілюється в життя: програми колективної довгострокової комплексної допомоги Африці поступово набувають необхідної підтримки та практичного змісту. Але осьовою є друга ідея. Не нова, вона, по суті, виявилась нездійсненною протягом вже значного періоду існування незалежних африканських держав. Тільки ще більш очевидною стала її безальтернативність. Виходячи зі змісту документів ОАЄ та ЕКА, прийнятих останнім часом, тут можна виділити такі основні практичні напрямки: соціальний сектор повинен бути в центрі національних планів розвитку; пріоритетним має стати вдосконалення людського потенціалу (освіта, професійна підготовка, орієнтована на ринок робочої сили, скорочення безробіття, протидія "відпливові інтелектів", забезпечення доступу до фондів розвитку найменш забезпечених верств населення, реалізація спеціальних програм для молоді, жінок, біженців); комплексний розвиток сільського господарства та досягнення самозабезпечення продовольством. Додатково обов'язковою передумовою забезпечення економічного прогресу в Африці є досягнення політичної стабільності, демократизація суспільно-політичного ладу, гарантування прав та свобод особистості.

Прийнята в 2001 р. на самміті Організації Африканської Єдності в Абуджі (Нігерія), вона стала головною офіційною програмою розвитку Африки. В 2003р. NEPAD було інкорпоровано до структури Африканського Союзу, а в 2009 році завершився процес інституціоналізації програми в спеціальну установу організації.

Ініціатори: Нігерія, Алжир, Сенегал, Єгипет та Південно-Африканська Республіка. NEPAD – суто африканська ініціатива, яка увібрала в себе найкращі ідеї сучасності та намагань минулого. Ця „дорожня карта” тісно пов’язана з ідеями „африканського ренесансу”, які першим озвучив Нельсон Мандела.

Пріоритети NEPAD: інфраструктура, технології зв’язку, охорона здоров’я, сільське господарство. Стратегічні завдання програми: скорочення вдвічі масштабів бідності до 2015р., а також добитися 7% зростання економіки на африканському континенті.

Головні умови для виконання NEPAD: мир, безпека, демократія, якісне адміністративне управління, підвищення рівня економічного управління, регіональне співробітництво та інтеграція.

NEPAD як засіб подолання міжафриканських суперечностей: виконання цієї програми дозволить країнам Африки об’єднатися задля подолання викликів світової економіки та глобалізованого світу. Передбачає максимальне використання власних економічних можливостей. В якості головної програми Африканського Союзу, NEPAD виступає головним засобом досягнення поставлених цією організацією стратегічних довгострокових цілей: подолання відсталості й бідності, усунення вогнищ конфліктів, економічне зростання, широкомасштабна інтеграція всередині континенту. Наявність в програмі механізму контролю над виконанням, що передбачає широку участь різних верств суспільства та міжнародних спостерігачів – шлях до подолання корупції та зловживань в ході виконання програми. Залучення існуючих субрегіональних організацій виступає в якості як допоміжного чинника успішного виконання, так і додаткового важелю контролю.

NEPAD як засіб спілкування Африки з навколишнім світом передбачає широке залучення прямих іноземних інвестицій. Програму було підтримано ООН та її інституціями, Великою Вісімкою (самміт в Кананаскісі, Канада), Європейським Союзом. Водночас спостерігається посилена увага до програми з боку традиційних партнерів африканських країн.

Можна констатувати, що на сучасному етапі NEPAD став втілюватися в життя і приносити реальні дивіденди його учасникам. В сфері безпеки важливе місце посіла програма демобілізації дітей та жінок, що брали участь в регіональних конфліктах, а також їхня переадаптація та перекваліфікація. Втілено низку проектів з берегової охорони країн Західної та Південної Африки. В сфері розвитку інфраструктури Світовий Банк в 2006р. виділив фінансування таким проектам як освоєння водних ресурсів ріки Сенегал, створення електромережі в Західній Африці, а також низці економічних та інфраструктурних проектів на суму 1,12 млрд. дол. США. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку в 2006р. фінансував 14 проектів в Африці на суму 224 млн. дол.. США. Міжнародний Валютний Фонд широко підтримує ініціативи NEPAD на регіональному, національному і місцевому рівнях (інновації, озеленення, маркетингові стратегії).

Франко-африканські відносини в рамках NEPAD – концептуальні засади нового партнерства. Концепція участі Франції в програмі – “La France, partenaire du NEPAD”, визначає масштаби (72 млн. євро в 2004р.) та пріоритети французької допомоги у її здійсненні. Франція бере на себе роль представника ЄС в NEPAD.

Труднощі здійснення NEPAD: залучення меншості африканських країн, невідомість плану широкій громадськості, людський фактор (чи африканські лідери залишаться вірними своїм обіцянкам), суперечності навколо неоліберальної моделі інтеграції континенту в світову економіку. Відкритими також залишаються питання фінансування проекту, адже базова для його виконання сума в 64 млрд. дол. набагато перевищує суми обіцяні світовою спільнотою, навіть за умови списання більшості боргів цим країнам.

...Девальвація була спрямована на усунення дефіциту платіжного балансу з поточних операцій, досягнення загальної фінансової стабілізації та забезпечення ефективного розподілу ресурсів. Але на практиці все виявилося набагато складніше, тому що взаємозв'язки, з яких виходять прибічники девальвації, діють в умовах країн Африки надто неоднозначно. Через нестачу матеріальних і фінансових коштів для швидкого налагодження або поширення виробництва цінова еластичність експортних пропозицій сільських виробників у регіоні залишалась досить низькою. До того ж, хоча в ряді країн, що взяли на озброєння рекомендації МВФ/МБРР, рівень закупівельних цін було суттєво підвищено (в 1980—1986 pp. — на 50 %), різниця між закупівельними і світовими цінами на експортну сільськогосподарську сировину залишалась значною. Дефіцит надходжень від експорту 1986 р. становив 19 млрд. дол., в 1992 p. — 50 млрд. дол.

Лібералізація зовнішньоторговельних операцій не покращила ситуацію. Ліквідація протекціоністських тарифів і пом'якшення державного контролю підірвали розвиток імпортозамінюючих галузей, оскільки високоякісна продукція ТНК придушила місцеве виробництво та у структурі імпорту відбувся зсув на користь споживчих товарів.

Щодо пропонованого експортоорієнтованого розвитку, то він нав'язував формування сировинного експорту країнам, що опинилися в борговій кризі через неповороткість свого сировинного сектора. Така політика здійснювалась на випадок нового економічного буму, якщо виникне потреба у сировині.

Пропозиції МВФ/МБРР йдуть всупереч реальностям Африки, де приватний сектор слабкий і роз'єднаний. Головний зиск дістається в цьому напрямку іноземному капіталу, який за безцінь експортує промислові підприємства і ще більше посилює позиції в Африці. «У ряді випадків, — зазначає африканський вчений Т. Мкадаріве, — приватизація означає денаціоналізацію та іноземний контроль.»

Мало що змінили програми структурної перебудови і в аграрному секторі. Якщо в 1980 р. приховане безробіття в сільському господарстві складало 40 % активного населення, то в 1985 р. — 70 %.

...Однак роки, що минули, ставлять під сумнів дієвість «соціального користування» програм. В 1992 р. у доповіді американської незалежної організації визначено зв'язок між «скоригованими» програмами та подальшим зниженням витрат на соціальні потреби африканців. Автори визначають те, що програми МВФ/МБРР, які здійснювались в Африці протягом 1986—1990 pp., в 90 % призвели до скорочення витрат в галузях житлового будівництва, охорони здоров'я, послуг в професійному навчанні, допомозі малозабезпеченим та соціальному страхуванні. Економічна криза продовжувала загострюватись, валові внутрішні інвестиції як частка ВВП скорочувалися — з 23,9 % у 1980 р. до 19,2 % у 1986 р. й до 17,6 % у 1989 р. Валові внутрішні заощадження знизилась до рівня 16 % протягом 1986—1989 pp. порівняно з 24 % у 1980 р.

Після 10 років структурної перебудови падіння доходів, на думку населення, не припинилось (з 1982 по 1992 рр. — на 1,1 %). Темпи розвитку африканської економіки з 1989—1992 pp. наблизились до 1,9 % (за прогнозами МБРР 4—5 %), були нижчими від темпів приросту населення — 3,2 %. Відбулося зростання зовнішнього боргу (1980 р. — 56 млн. дол., 1987 р. — 129 млрд. дол., 1992 р. — 270 млрд. дол. т.б. 80% ВНП).

З 34 країн Африки, що взялися за структурну перебудову економіки, програми провалились у 31. Така економічна реформа розвалює промисловість, створює безліч соціальних проблем. Методи її реалізації «вели до розшарування суспільства, підриву політичної та соціальної системи».

Майбутнє Африки та її місце в світовому господарстві залежить від багатьох обставин. По-перше, від того, як швидко і наскільки ефективно урядам і народам цього континенту вдасться подолати тенденції розпаду та соціального хаосу, а деяким країнам — перетворити параекономіку в нормально функціонуючу економіку зі сталим розвитком. По-друге, від дій світового співробітництва, що представлені міжнародними організаціями, фінансовими інститутами. По-третє, від появи в Африці лідерів, що володіли б авторитетом, здатністю вести за собою суспільство в будь-яких умовах, що розуміли б африканські реальності з врахуванням глобальних змін. Дотримуючись даних обставин, необхідно приділяти більше уваги розвитку сільськогосподарських районів у сільськогосподарському виробництві, при цьому цінова політика і стимулювання інвестиційної діяльності дрібних фермерів повинна підкріплюватись інституціональними й структурними реформами. Важливо посилити контроль з попередження порушень навколишнього середовища і спустошування земель. Необхідно розв'язати проблеми неефективних державних підприємств і скасувати бюрократичні процедури в державному секторі економіки. Можливе здійснення приватизації у випадках, коли це обгрунтовано з фінансової точки зору й прийнятне в соціальному аспекті. Необхідно підвищити роль соціального захисту та відновити потік фінансових надходжень з державних і приватних джерел в країни Африки.

Особливої уваги заслуговує сучасний стан економічного і соціального розвитку країн Тропічної та Екваторіальної Африки. На цю групу країн припадає 1,24 % світового ВВП. Їх сукупний зовнішній борг складає 223 млрд. дол. Його відношення до ВВП — найвище у світі — 70 %, його вартість у 2,5 рази перевищує експортні надходження, а на обслуговування боргових зобов'язань іде 20 % прибутків від експорту.

13 листопада 2010 року проводиться ІІ етап Всеукраїнської олімпіади з географії для учнів 7 – 11 класів.
Початок роботи о 10 годині.
На виконання завдань відводиться 3 години.
Звертаємо вашу увагу на те, що тексти завдань будуть розміщені тільки на інтернет - сайті Харківської академії неперервної освіти (http://edu-post-diploma.kharkov.ua/ ) у день проведення олімпіади.
Під час виконання завдань олімпіади не допускається використання підручників, довідників, атласів, інших навчальних посібників. Згаданою літературою учням варто скористатися під час підготовки до олімпіади.
З метою створення рівних умов для виконання завдань, кожен учень на початок олімпіади повинен при собі мати: ручку (2 шт.), олівець простий, олівці кольорові, гумку, лінійку, калькулятор, транспортир.
Для учнів 7, 10 та 11 класів необхідна контурна карту світу, для учнів 8,9 – контурна карта України.
Метою проведення Всеукраїнської учнівської олімпіади з географії є стимулювання творчого самовдосконалення учнів, зацікавлення їх у якісному і поглибленому вивченні географії, виявлення та розвиток обдарованих учнів, підвищення інтересу до географії, реалізація компетентнісного підходу, формування команди для участі у обласній, Всеукраїнській та в Міжнародній олімпіаді з географії, яка пройде у вересні 2011 року в Італії.
Відповідно до даної мети у 2010/2011 навчальному році був розроблений комплект олімпіадних завдань для кожного класу. Їх зміст охоплює матеріал шкільної програми (2001 р., 2005 р., 2006 р., 2010р.) за попередні роки навчання та матеріал тем, які учні мали опанувати до терміну проведення олімпіади (таблиця 1).
Таблиця 1
Клас Тема
7 Загальні закономірності природи Землі. Океани. Африка.
8 Україна та її географічні дослідження. Рельєф. Тектонічні структури. Геологічна будова. Мінерально-сировинні ресурси.
9 Україна на карті світу. Населення України. Загальна характеристика господарства України. Економічний потенціал України
10 Загальна економіко-географічна характеристика світу
11 Програмовий матеріал 6-10 класу

Зміст завдань орієнтований також на здатність учня логічно мислити і на наявність самостійно здобутих географічних знань. Звертаємо увагу, завдання будуть містить інформацію про Індонезію.
Структура олімпіадних завдань
Олімпіадні завдання з географії на ІІ етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади подані за блоками: тестовий, теоретичний, практичний (таблиця 2).
Таблиця 2
Вид завдання Кількість завдань Максим кіл-ть за одне завдання Загальна сума
Тестовий блок 10 1 10
Теоретичний блок 2 12 24
Практичний блок Завдання у контурній карті 10 16
Задача 6

Особливості оцінювання та виконання олімпіадних завдань
Завдання тестового блоку оцінюються 1 балом за кожну правильну відповідь. Кожне тестове питання містить тільки одну правильну відповідь. Бал за завдання не нараховуватиметься у випадках, коли: відповідь буде неправильною або буде відсутня; відповідь буде обведена олівцем, а не авторучкою; на одне запитання дано дві відповіді або більше; відповідь міститиме будь-які виправлення (у тому числі – коректором).
Завдання теоретичного блоку оцінюються за 12-бальною шкалою відповідно до критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з географії (Наказ МОН України 05.05.2008р. №371 «Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти»). Тому відповідь на теоретичне питання має:
1. бути структурованою;
2. відтворювати зміст основного питання;
3. бути самостійною, відображати власне оціночне ставлення до даного питання через синтез й аналіз набутих географічних знань;
4. супроводжуватися доцільними малюнками, схемами, таблицями, діаграмами;
5. бути повною і розгорнутою, мати власну думку та приклади;
6. бути географічною.
Кожен блок оцінюється до 2 балів.
Рекомендуємо при перевірці теоретичного блоку членам журі виставляти бали по цій схемі для більш об’єктивного обґрунтування оцінки.
При оцінюванні роботи в контурній карті необхідно враховувати правильність (відповідність завданню), повноту, точність нанесення географічних об’єктів, картографічну грамотність, охайність.
Оцінювання задачі практичного блоку доцільно здійснювати, використовуючи такі критерії:
0 балів – завдання не розв’язувалося взагалі. Відповідь відсутня;
1 бал – виконання задачі розпочато (зроблено стислий запис умови задачі);
2 бали – записана відповідь, розв’язання відсутнє;
3 бали – зроблена спроба розв’язання задачі, виконано кілька правильних логічних кроків на шляху розв’язання задачі;
4 бали – розв’язання доведено до кінця, але допущена незначна логічна помилка (що призвела до неточної відповіді);
5 балів – задача розв’язана правильно, але містить деякі неточності у записах або малюнках, що не вплинуло на кінцевий результат;
6 балів – задача розв’язана правильно, супроводжуються докладним поясненням, містить необхідні обґрунтування, малюнки, схеми тощо.

Вважаємо за доцільне нагадати про те, що:
- участь учнів в олімпіаді добровільна. Вони мають право брати участь у змаганнях за клас, не молодший, ніж клас їх навчання. За бажанням учні мають право брати участь у змаганнях за клас старший на 1-2, ніж клас їх навчання;
- зошити для олімпіадних робіт мають бути проштамповані єдиним штампом;
- члени журі в олімпіадних роботах виставляють кількість балів за кожне завдання й підраховують загальну кількість балів та записують їх у кінці роботи. Поруч кожен член журі ставить своє прізвище та підпис;
- зашифровка робіт проводиться головою журі перед перевіркою робіт.

З повагою, Саввіч О.М., методист Центру аналізу та прогнозування розвитку освіти
http://edu-post-diploma.kharkov.ua/index.p....246#new

http://www.ippo.edu.te.ua/index.p....8-28-08

12. Поясніть причину прояву цунамі в Японії. Чи спостерігалися цунамі вздовж берегів України. Яка можливість проявлення цунамі в Північно-Західній частині Чорного моря? Порівняйте можливі умови утворення цунамі в Японії та в Україні.
Давидов Олексій Віталійович - завідувач кафедрою екології та географії Херсонського державного університету, кандидат географічних наук, доцент
13. Оцініть стан природно-заповідного фонду (ПЗФ) України. Поясніть тенденції змін в ПЗФ на сучасному етапі та особливості створення Національної екологічної мережі.
Уварова Г.Ш., к.п.н.,
доцент кафедри країнознавства і туризму НАУ
14. Порівняйте стан культурних ландшафтів в регіонах України. Спрогнозуйте напрями їх подальшого розвитку, поясніть проблеми і перспективи освоєння та використання.
Бєскова Н.В.

15.Поясніть вплив новітніх технологій та джерел інформації на хід процесів у політичному й економічному житті суспільства.
Задорожний М.П.
16. Майже всім країнам світу притаманні регіональні диспропорції соціально-економічного розвитку. Чому в окремих випадках це породжує потужні дезінтеграційні процеси (Іспанія, Італія і т.п.), а в інших випадках (Німеччина, Польща) таких процесів не спостерігається?
17. У липні 2011 року за наслідками референдуму утвориться нова держава – Південний Судан. Як з геополітичної точки зору можна пояснити причини її утворення?
Афанасьєв Олег Євгенович
18. Впродовж 20 років своєї незалежності Україна здійснювала структурну перебудову економіки. Які зміни в галузевій і територіальній структурі господарства відбулися? Що, на вашу думку, слід здійснити в найближчі роки, враховуючи сучасні тенденції розвитку світового господарства?
19. У 2012 р. в Україні відбудеться чемпіонат Європи з футболу. Схарактеризуйте вплив цієї події на розвиток економіки країни.
Гладковський Р.В.
20. Існує думка, що пріоритетною галуззю розвитку на найближчі роки в Україні буде туризм. Обґрунтуйте конкурентні переваги розвитку туризму в Україні порівняно з країнами-сусідами.
Уварова Г.Ш., к.п.н.,
доцент кафедри країнознавства і туризму НАУ