Питанння не коректне. Автори не передбачили можливість познайомити нас з проектом!!!

16 жовтня 2010 року відбудеться ІІІ міський турнір юних географів для учнів 7-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів міста на базі Харківської спеціалізованої школи № 11 (вул. Межлаука, 7). Початок турніру о 10-00. Початок реєстрації о 9-20.

Про глобалізації написані цілі книги, а якщо коротко, то це поняття з'явилося в 1998 році. У загальному розумінні глобалізація означає перехід економіки до поступового формування єдиного загальносвітового фінансово-економічного простору. Основа глобалізації - комп'ютерні технології. Чи повинен сформуватися єдиний ринок, що не визнає жодних державних кордонів. Національні господарства різних країн, за задумом глобалізації, в підсумку повинні злитися в єдине ціле.

Проблеми глобалізації

Глобалізація є неминучим процесом третього тисячоліття. Вона відбувається в усіх сферах людської діяльності. В сфері політико-правовій глобалізація сприяє розвитку міждержавних відносин, активізації торгового, виробничого, військового, політичного та іншого співробітництва. Міжнародні організації сприяють вирішенню різних конфліктів на планеті. В той же час ці організації і союзи можуть бути засобом несправедливого домінування сильних країн над слабими, багатими над бідними, технологічно і інформаційно розвиненими над тими, що розвиваються, вживати подвійні стандарти.

Глобалізація в економіці пов'язана з виникненням транснаціональних корпорацій, де зосереджені величезні матеріальні і фінансові ресурси. Ці структури мають величезну владу, яка непідпо-рядкована урядам і народам. Вони не знають державних кордонів, не рахуються з етнокультурною ідентичністю і не турбуються про збереження екологічної і демографічної стабільності, байдужі до релігійних традицій народів.

В культурно-інформаційній сфері глобалізація обумовлена розвитком технологій, що дуже швидко розповсюджують інформацію.

Глобалізація http://uk.wikipedia.org/wiki/Глобалізація

Глобальне село http://uk.wikipedia.org/wiki/Глобальне_село

Глобальне суспільство http://uk.wikipedia.org/wiki/Глобальне_суспільство

Глобальні проблеми людства http://uk.wikipedia.org/wiki/Глобальні_проблеми_людства

Берегова лінія:
Береговá лíнія — межа між сушею та поверхнею будь-якого водного басейну. Берегова лінія невпинно змінюється внаслідок припливів та відпливів, абразії, евстатичних (постійних) коливань рівня Світового океану та тектонічних рухів. На морях, де панують припливи, положення берегової лінії за добу може змінюватись іноді на десятки й тисячі метрів.

БЕРЕГОВИЙ берег Розміщений, розташований на прибережних ділянках.
Який дме з берега (про вітер).
Берегова дамба – дамба, що обгороджує русло штучного водотоку або підвищує берег природного водотоку для збільшення пропускної здатності його русла.
Берегова лінія – границя суходолу й водойми, що наноситься на карту; умовна лінія, по якій горизонтальна поверхня водойми перетинається з суходолом.
Берегова морена – морена долинних льодовиків, відкладена у вигляді пасм або виступів уздовж схилів долини при частковому або повному таненні льодовика.
Берегова пустеля – тип пустелі біля західних берегів материків у зоні дії пасатів; найпоширеніші в Африці й Південній Америці.
Берегова стінка – гідротехнічна споруда для укріплення берега в морських портах від розмивання їх хвилею й прибоєм, а також для швартування судна при вантажних операціях або судноремонті.
Берегова фільтрація – проникнення поверхневих вод з водойми або водотоку у водоносний шар під дією гідравлічного градієнта.
Берегове право – поширене у Середні віки право берегових жителів або держав на привласнення суден, які зазнавали аварій біля їх берегів, а також речей, що припливли до тих же берегів.
Береговий бар – вузька, витягнута уздовж берега смуга суходолу, що відокремлює лагуну від моря.
Береговий вал: а) акумулятивна форма рельєфу, утворена дією прибійного потоку й розташована в тиловій частині пляжу; б) піщано-галькове або черепашкове невисоке пасмо на березі моря.
Береговий риф – коралова споруда, що безпосередньо примикає до материкового або острівного суходолу; його найбільш активне наростання відбувається на його зовнішньому краї.
Берегові укріплення – система фортифікаційних споруд, призначених для берегової оборони.

1. На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством, встановлюються берегові смуги.

2. Розміри берегових смуг водних шляхів визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку.

3. Порядок встановлення та використання берегових смуг водних шляхів визначається Кабінетом Міністрів України.

ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an/453/T012768.html#382

Стаття 60. Прибережні захисні смуги

1. Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

2. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

3. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.
Стаття 61. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах

1. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

2. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

3. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

4. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
Стаття 62. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах

1. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу;

в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;

г) застосування сильнодіючих пестицидів.

2. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

Проблемою прибережної смуги є також берегова ерозія. Близько 2600 км берегової лінії руйнується від змивання та ерозії. Понад 100 га землі втрачається для різного використання щороку. Це призводить до зменшення територій для містобудування і розвитку туризму, має згубний вплив на берегову екосистему.

абразія берегів- Абра́зія (лат. abrasio — зіскоблювання) — процес руйнування берегів і знесення гірських порід у береговій зоні водойм хвилями і прибоєм. Суттєва абразія характерна для великих водойм — океанів, морів, озер чи великих водосховищ. Швидкість абразії залежить від геологічної будови берегів та сили прибою; крім того, вона зростає, якщо піднімається рівень моря або опускається узбережжя. жжя шириною кілька метрів.

В результаті абразії створюються специфічні форми рельєфу; абразійні уступи (кліфи), хвилеприбійні ніші, підводні абразійні тераси або платформи (бенчі) та інші. Довжина абразійних ділянок на берегах водоймищ земної кулі біля 400 тисяч кілометрів (51 % загальної довжини). У середньому з кліфів у водоймища надходить 3,45 млрд м3 уламкового матеріалу на рік, з бенчів — 7,4 млрд м3. Пісок, галька, ґравій та інші, які виникають при абразії, утворюють різноманітні берегові і підводні форми рельєфу (коси, пересипи тощо), з якими пов’язані прибережно-морські розсипи та родовища будівельних матеріалів. При розробці прибережних покладів ґравію і піску необхідно погоджувати масштаби їх видобутку з швидкістю надходження уламкового матеріалу.

В Україні абразійний процес найбільш поширений на Чорноморському узбережжі. У береговій зоні Криму щорічно зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом — 24 га, у північній частині Азовського моря — 19 га. Абразії підпадає до 60% берегів Азовського та до 30% — Чорного морів. Швидкість абразії становить в середньому 1,3-4,2 метри на рік.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Абразія

Шторми на Чорному морі звичайно бувають в холодний період року. В цей час посилюються процеси абразії (руйнування берегів ударами морських хвиль). Хвилі руйнують береги, особливо складені глинистими сланцями і
суглинками, розбивають берегові споруди

http://www.hidrotechnik.ru/perspektiva7/perspekt24.html

Цілий «букет» несприятливих природних явищ пов'язаний з розташуванням Криму в рухомій зоні Альпійського складчастого пояса, на контакті різних географічних середовищ (рівнини-гори, суша-море, помірний клімат - субтропічний і т. п.).

Сейсмічна небезпека території оцінюється в передгір'ї і рівнинній частині в 6—7 балів, в гірському Криму і на Південному березі — в 8—9 балів. Нестійкість земної кори пов'язана з тим, що на фоні непомітно піднятої Головної гірської гряди продовжується опускання дна Чорного моря. І на крутому материковому схилі, що відділяє гірський Крим від
глибоководної западини, розташовуються епіцентри землетрусів. Їх середнє видалення від берега складає всього 20—30 км!

Серед інших сейсмічно неблагополучних регіонів Крим — ще слабоактивний,але все ж таки у минулому тут відбувалися окремі руйнівні землетруси.
Про значні землетруси часто свідчать стародавні будови, товсті стіни яких розбиті тріщинами і зміщені. Так, встановлено, що найсильніші
землетруси були на Керченському півострові, в стародавньому Херсонесі, на ЮБК.

Сейсмічність Керченського півострова стала однією з головних причин припинення в 70-х роках XX ст. будівництва атомної електростанції в
Криму (біля селища Щелкіно).

В 1927 р. на Південному березі відбувся землетрус силою (на побережжі) 8
балів. Вона заподіяло значний матеріальний збиток, викликом цунамі на
Чорному морі, були і людські жертви.