Ответственность за это безобразие школа с родителями несут ровно пополам. Школа - за практически полное игнорирование возрастной физиологии и психологии, за то, что нашпиговывает детские головы избыточной информацией в ущерб здоровью. Родители - за неумение это хоть как-то нивелировать.
Борьба с усталостью

Во-первых, хотя бы во время каникул оставьте ребенка в покое. Дайте ему возможность отдохнуть в прямом смысле этого слова - позвольте некоторое время просто ничего не делать.

Кстати, психологи советуют давать ребенку возможность бездельничать не менее часа каждый день, а не только в каникулы. Не нагружайте его впечатлениями: лучше лишний раз банально погулять и покататься с горки, чем идти на очередную елку или через день посещать театр. Так называемые детские клубы - тоже вещь весьма утомительная. Это только кажется, что ребенок там просто играет и расслабляется. На самом деле его психика перегружается громкими звуками, музыкой, обилием ярких цветов, участием в массовых играх с незнакомыми детьми. В общем, эмоциональный фон после такого времяпрепровождения будет чересчур повышенным, что неполезно при переутомлении.

Каникулы - идеальное время для того, чтобы устаканить режим дня. А хорошо налаженный режим - лучшее, что можно придумать для профилактики переутомления и борьбы с ним. Кладите ребенка спать пораньше, но всегда в одно и то же время - в 21 - 22 часа, не позже. Утром не давайте спать до последнего, мягко поднимайте и отправляйте в ванную. Контрастный душ отлично бодрит. Старайтесь организовать жизнь так, чтобы завтрак, обед и ужин проходили всегда в одно и то же время. Сворачивайте шумные и подвижные игры за два часа до сна. Вместо телевизора - чтение вслух.

Вечером дайте ребенку поплескаться в теплой ванне с какой-нибудь приятной ароматической солью или травкой. Важно, чтобы перед отходом ко сну выработался определенный ритуал. Повторяемость одних и тех же действий ежедневно на протяжении долгого времени способствует хорошему засыпанию. Это стабильность, которая успокаивает, традиция, которая придает уверенность. Ритуал отхода ко сну для младшего школьника может быть каким угодно: с участием игрушек, чтением сказок, коротким массажем. Главное - делать все это каждый день.

Для ребят лет 10 - 13 подойдут более взрослые ритуалы - самостоятельное чтение, спокойный душевный разговор, поход всей семьей на каток или в кино. Главное - побольше положительных эмоций. И максимально сократите время, которое просиживает ваше чадо перед компьютером или телевизором!

Проанализируйте детское меню. Сосиски? Пельмени? Много импортных сладостей? К черту! Один из лучших рецептов борьбы с переутомлением - правильное питание. Откажитесь от копченостей (кстати, если вы что-то не даете ребенку, лучше самим этого не есть и не держать в доме). Поменьше мяса - побольше рыбы или птицы. Готовьте легкие блюда - меньше жира, больше витаминов. Овощи, фрукты - в любых сочетаниях и количествах. Гречка, рис, бобовые, вместо сахара - мед.

НА ЗАМЕТКУ РОДИТЕЛЯМ

Ваш ребенок страдает переутомлением, если у него:

уставший вид: землистый цвет лица, синяки под глазами;

нарушен сон: долго не может заснуть, просыпается среди ночи, разговаривает или ходит во сне;

нарушен аппетит: либо ест плохо и без удовольствия, либо, наоборот, сметает все подряд не глядя; при хроническом запущенном переутомлении может измениться вес ребенка;

барахлит здоровье: бесконечные простуды, следующие одна за другой; могут начаться головокружения, скачки давления, головные боли;

нарушается память: бесконечно что-то теряет, забывает простейшие обязанности (например, собрать портфель в школу); дети помладше могут начать запинаться при разговоре;

изменяется характер: становится капризным, агрессивным или слишком подвижным;

появляются вредные привычки: грызет ногти, ковыряет в носу, наматывает на палец или выдергивает волосы.

А еще за превращение детского досуга в еще одну альтернативную школьной умственную нагрузку. Ну кто сейчас водит детей на макраме по будням и на расслабленные лыжные прогулки в выходные! Английский и серьезная спортшкола - вот удел ребенка из хорошей семьи. Между тем неврозы - прямое следствие хронического переутомления, которым поголовно страдает детское население.
КСТАТИ

Ваш ребенок может постоянно говорить, что он устал, и выглядеть соответствующим образом только потому, что именно так говорят и выглядят все в его семье. Детям свойственно подражание, чем они моложе, тем больше. Поэтому прежде всего дайте отдых себе. Отдохнувшая мама - счастливый ребенок!

Родительское собрание

Цель собрания: Обсуждение проблемы жестокости в семье по отношению к ребёнку.

Ход собрания.
Знакомство родителей с видами насилия и результатами анкетирования детей.
Знакомство с понятием “социофобия”, анкетирование родителей на тему “Жертва насилия”.
Беседа психолога по темам: анализ детских рисунков - “Семья глазами ребёнка”, “Автопортрет” - это рисунки, которые уч-ся выполняли на классном часе “Толерантность”
Обсуждение проблемы насилия в семье над ребёнком (техника медиации).

Подготовительная работа с родителями:
а) изготовление приглашений на собрание,
б) анкетирование детей “Насилие в семье”,
в) выполнение рисунка “Семья глазами ребёнка”.
На доске – тема собрания, детские рисунки “Автопортрет”, плакаты: “Моя семья”, “Услышать друг друга”, “Сложи свою семью”.

Сценарий проведения родительского собрания.
Родители рассаживаются по 3 группам.
Вступительное слово классного руководителя.
Во вступительном слове классный руководитель рассказывает о том, что было сделано к этому собранию: анкеты детей и детские рисунки “Семья глазами ребёнка”.
Далее необходимо сказать о том, что можно научиться воспитывать детей без применения насилия. Мы знаем, что воспитание – самое важное на свете дело.
Учитель даёт определение понятия “насилие”:
Насилие - форма принуждения со стороны одной группы людей (одного человека) по отношению к другой (одному человеку) с целью приобретения или сохранения определённых выгод и привилегий, завоевания политического или другого господства.

Далее родители знакомятся с видами насилия:
психологическое насилие (манипулирование, обвинения, формирование чувства вины, моральное давление и пр.)
эмоциональное (оскорбления, грубая брань)
вербальное (словесное)
экономический контроль, угроза лишения материальной поддержки
физическое (побои, издевательства)
уничтожение, повреждение имущества
сексуальное насилие (принуждение)
изнасилование
Ненасилие - это идеологический, жизненный, этический принцип, в основе которого лежит призвание ценности всего живого, человека и его существования, отрицающий принуждение как способ решения политических, экономических, нравственных, эстетических, этнических и межличностных конфликтов.

Далее учитель делает обзорный анализ детских анкет, из которых становится очевидной актуальность проблемы насилия для семей класса.
Другой важной “болезнью” XXI века является социофобия – боязнь общества. Мы слышим о избиениях, вымогательствах в школах, дети подвергаются угрозам со стороны своих же соучеников.
Постарайтесь определить, насколько Ваш ребёнок склонен оказываться в ситуации жертвы.

Анкетирование родителей.
A. Как Вы считаете, присущи ли Вашему ребёнку (да, нет) следующие черты:
Неуверенность в себе
Низкий уровень самооценки (считает себя слабее, глупее и несчастнее многих)
Высокая потребность в теплых связях с окружающими, потребность в понимании и поддержке (любит ли он ласку)
Трудность волевых усилий в принятии решений (насколько легко и решительно принимает самостоятельные решения)
Снижение уровня оптимизма и активности в ситуации затруднения (при неудачах быстро сникает, опускает руки)
Склонность к сомобичеванию, преувеличению собственной вины (часто обвиняет себя за ошибки, придумывает поводы для самообвинения)
Недостаточная общительность, инфантильность и незрелость личности.

Если на большую часть вопросов Вы даёте положительный ответ, у Вас есть повод для беспокойства. Более подробную информацию по этому вопросу вы можете получить у профессионального психолога в ближайшем от Вас центре психологической помощи.

В. Далее оцените уровень своей осведомленности о наличии обсуждаемой проблемы:
Поддерживаете ли Вы связь со школой?
Насколько часто посещаете классные родительские и общешкольные собрания?
Посещаете ли Вы преподавателей Вашего ребёнка без их приглашения?
Знакомы ли Вы лично с одноклассниками Вашего ребёнка и их родители?
Часто ли Ваш ребёнок подробно рассказывает Вам о различных событиях, происходящих в школе и классе?
При известии о неприятностях, произошедших с Вашим ребёнком, Вы обычно предпринимаете хорошо взвешенные шаги?
Считаете ли Вы себя достаточно выдержанным человеком?
Знаете ли Вы, к каким специалистам нужно обращаться в различных проблемных ситуациях?

Если более чем на семь вопросов Вы дали утверждающий ответ, то у Вас и Вашего ребёнка есть все шансы успешно выходить из различных проблемных ситуаций, если же положительных ответов менее четырёх, то Вы рискуете столкнуться с неприятными сюрпризами.
В случае если Вы из этой анкеты поняли, что не всегда умеете “держать удар”, обратитесь к квалифицированному психологу, который вызывает у Вас доверие. Он поможет Вам и Вашему ребёнку стать более уверенным в себе человеком.

Беседа психолога.
В беседе с родителями психолог комментирует детские рисунки на тему “Автопортрет”, где он объясняет, почему ребёнок выбрал тот или иной цвет, ту или иную геометрическую фигуру, линию. О чём говорит данный рисунок.
Также даются пояснения по рисункам на тему “Семья глазами ребенка”. Кроме этого у родителей была возможность лично побеседовать с психологом и попытаться решить свои проблемы.
Игра в технике медиации “Воспитание без насилия возможно”.

Задания:
Первая группа должна подготовить аргументы “за” данную точку зрения.
Вторая группа должна подготовить аргументы “против”.
Третья группа – это медиаторы, которые должны помочь прийти к общему разумному решению, сгладить противоречия.
Родителям предлагается в заключении написать синквейн на понятие: Родительское собрание.
Один из вариантов синквейна:
Интересное, организованное.
Спорим, дискутируем, обсуждаем.
Проблема воспитания наших детей.
Удовлетворение.

http://school30.syzran.ru/

Щоб мати доступ в чудовий палац, ім'я якому — дитинство, ми повинні перевтілюватись, ставати в деякій мірі дітьми. Тільки тоді ми зможемо зрозуміти справжнє щастя дитини.

В.О. Сухомлинський

Воспитатель тот, который не сковывает, а освобождает, не ломает, а формирует, не подавляет, а возносит, не диктует, а учит, не требует, а спрашивает, переживает вместе с ребенком много вдохновенных минут.
Я. Корчак

Форма проведення. Відверта розмова.

Відверту розмову з вами, шановні батьки, я хотіла б розпочати такою новелою В.О. Сухомлинського.

«Тихий осінній вечір. Заходить сонце. В синьому небі — ключ журавлів. Наша бабуся сидить на лавці біля тину, дивиться на захід сонця. Я запитую:

— Бабусю, скажіть, для чого людина живе на світі?

Бабуся усміхається і говорить:

— Щоб жити вічно.

Я не можу зрозуміти: як це — жити вічно?

Бабуся говорить:

— Пішли у сад.

Ми ідемо в сад. Там відцвітають чорнобривці. Бабуся зібрала пучечок сухого насіння цих квітів і зав'язала у вузлик.

— Підожди до весни, — сказала вона і поклала вузлик із насінням чорнобривців у сухий куточок.

Прийшла весна. Ми посіяли насіння. Зійшли маленькі рослини, піднялись, зацвіли. Які красиві квіти чорнобривці! Зараз вони красивіші, ніж були тоді, восени.

— Ось і людина живе для того, щоб вічно жила її краса, — сказала бабуся.

— Батьки живуть, щоб виховувати дітей. А діти, коли стають дорослими, виховують своїх дітей, щоб вічно жив людський рід.

— А для чого живе людський рід? — знову запитую я.

— Для щастя.

Так, ми живемо для щастя. Але що є щастям для маленької дитини? Що вона вкладає в це поняття?

(Аналіз учнівських творів-мініатюр).

Шановні батьки! Ви прослухали думку своїх дітей, що для них є щастям. Але мені хотілося б дізнатися, що ви вкладаєте в поняття «щастя» і, зокрема, «щастя дитини»?

(Думки, виступи батьків).

Дитинство, дитячий світ — це світ особливий. Діти живуть своїми, дитячими уявленнями про добро і зло, про хороше і погане. У них свої, дитячі, критерії краси, у них навіть свій вимір часу: в дитинстві день здається роком, а рік — вічністю. Утверджуючи все це дитяче, не можна забувати й про те, що завтра ваша дитина вже не буде дитиною. В душі дитини треба утверджувати дитяче, але на все життя. Дитячі уявлення, критерії, погляди, переконання повинні бути маленькими, але міцними паростками, з яких виростуть могутні дерева.

Тому, дорогі батьки, якщо порівняти наше життя з квітучим деревом, то ми — батьки і матері — вивчаємо квіти: що вони обіцяють дати? Який плід зав'яжеться на квіточках? І на першому місці у нас сьогодні буде розмова про щастя.

Всі ми знаємо, що бажання дитини стало у багатьох сім'ях рушійною силою. Від бурі і невдач, сильних почуттів і переживань ви, батьки, прикриваєте дітей своїми серцями — і в цьому велике горе. Адже дуже вражає те, що багато дітей молодшого віку не знають, що в житті людини буває горе.

Одна шестирічна дівчинка дружила з бабусею — матір'ю сусіда. Часто навідувалась до неї, приносила яблука і горіхи, а бабуся розповідала їй казки (на жаль, у багатьох сім'ях зникло це зачарування дитинства — бабусині казки). Але ось бабуся відчула, що наступає її час. Мати відправила дівчинку на місяць у сусіднє село до родичів. Для чого? Щоб прикрити дитяче серце від тривоги про смерть дорогої людини. Повернулась дівчинка, відразу ж до сусідів: «Де бабуся? Мамо, так скажіть, де бабуся Дарина?» — «Зникла бабуся . Підростеш — дізнаєшся .»

(Обговорення ситуації).

В тих сім'ях, де єдиний двигун пізнання і засвоєння світу — дитяче бажання — поступово перетворюється у примху, діти позбавлені справжнього щастя. Нещасливі вони тому, що ситі споживчим щастям. Годування благами, які взяті у готовому вигляді, позбавляє їх можливості правильно бачити світ, а значить, і людське щастя. Щастя людини неможливо передати у спадок і неможливо отримати у спадщину.

Справжня мудрість вихователя — батька, матері, вчителя — в умінні дати дитині щастя. А щастя дитини — це і спокійний вогонь, який дає тепло і їжу; але вогонь цей може перетворитися і в катастрофічну пожежу. Все залежить від того, як ви керуєте вогнем, дорогі батьки. В мудрості бути кочегаром цього вогнища — вся мудрість виховання.

Але все ж наш вихованець — дитина. І як сказав В.О. Сухомлинський: «Щоб мати доступ у дивний палац, ім'я якому дитинство, ми повинні перевтілюватися, ставати в якійсь мірі дитиною. Тільки за цієї умови нам буде доступна мудра влада над дитиною. Тільки за цієї умови діти не дивитимуться на нас як на істот, що випадково потрапили в їхній палац, як на сторожів, що охороняють їх дитячий світ, — байдужих сторожів, яким все одно, що робиться в дивному палаці — в дитинстві».

Є у Ф.М. Достоєвського прекрасні слова: «Увійдімо до залу суду з думкою про те, що й ми винні». Увійдімо в дивний світ дитинства з гарячим серцем, в якому живе, тріпоче пульс дитячого життя.

Не подумайте, шановні батьки, що світ дитинства — це ідеальний світ. Я прекрасно розумію, що дитинство твориться з того, що ми, дорослі, зали­шаємо в своїх дітях. Але саме тому, що дитина — ніжний пагін, слабенька гілочка, яка стане могутнім деревом, дитинство й вимагає особливої турботи, ніжності, обережності.

Мудрість влади батька й матері — це передусім їх здатність все зрозуміти. І якщо ви хочете увійти до дивного палацу дитинства, то зрозумійте насамперед ту істину, що у дитини ніколи не буває прагнення навмисне чинити зло.

Не поспішайте оголошувати дитячі пустощі зловмисним порушенням порядку, дитячу неуважність — лінощами, дитячу забудькуватість — недбальством. Зрозумійте, що дитячі пустощі, неуважність, забудькуватість — все це було, є й вічно буде. Все це треба розуміти; не ламати, а дбайливо, мудро виправляти й спрямовувати. Намагаючись щось у дитині зламати, ви ламаєте дитяче довір'я до себе. Ви штовхаєте дитину на те, що вона починає захищатися непокірливістю, навмисною (не зло-навмисною!) неслухняністю, свавіллям, прагненням діяти наперекір вашим порадам і вимогам. Все це з'являється там, де дитяче довір'я до вас дало тріщину.

А що може бути в сім'ї неприпустимішим і безглуздішим, ніж жорстока дитина? Дитина має бути тільки доброю, сердечною, з відкритим серцем. Лише це творить у ній благородну здатність ненавидіти зло й бути його непримиренним ворогом. Жорстокість — заряд, який щохвилини загрожує вибухом. Мабуть, вам доводилося зустрічатися у сімейному житті з такими випадками: здавалося б, немає ніякого видимого приводу для вчинку, що здається зловмисним, а дитина діє так, мовби навмисне хоче заподіяти людям неприємність. В чому справа? Чому дитина діє наперекір здоровому глузду? Це і є вибух, для якого досить маленького, здавалося б, необережного, необачного, але дуже болючого доторкнення до дитячого серця. І дуже часто ці вибухи трапляються не відразу після того, як у душу дитини покладено «заряд», а через тривалі проміжки часу. Батькам тільки з подивом доводиться знизувати плечима і запитувати: що діється?

Для прикладу наведу оповідання В.О. Сухомлинського «Він зненавидів красу».

В одної матері був трирічний син. Дуже любила мати свого єдиного сина. Що б не захотілося сину, мама відразу ж намагається виконати його бажання.

Побачив син за вікном розквітлу троянду, запитує: що це таке?

— Це квітка троянди, — відповідає мати.

— Хочу квітку троянди, — вимагає хлопчик. Не просить, а вимагає.

Мати йде, зрізує квітку троянди і приносить синові. Потримав хлопчик квітку в руках, зім'яв пелюстки і викинув на підлогу.

Побачив син на огорожі горобця, запитує: хто це такий?

— Це горобець — відповідає мати.

— Хочу горобця, — відповідає хлопчик.

Мати пішла до сусідських дітей, просить: «Спіймайте горобця, куплю кілограм цукерок».

Впіймали діти горобця, отримали кілограм цукерок, принесла мати синові пташку. Взяв хлопчик горобця, почав гратися, притиснув його за шийку, запищав горобець і замовк. Викинув син мертву пташку.

Почув син, як хтось грає за вікном на сопілці. Сподобалась хлопчику гра, запитує він у матері: що це таке?

— Це пастух грає пісню на сопілці, — відповідає мати.

— Хочу пісню, хочу, пісню, вона така красива, — вимагає хлопчик.

Пішла мати до пастуха, просить: «Йди, пастух, до мого хлопчика любого, хоче він, щоб йому належала ця прекрасна пісня».

— Ні, — відповідає пастух, — пісня — це краса. Вона нікому одному не може належати. Вона належить всім людям.

Ні з чим прийшла мати до сина, передала йому відповідь пастуха.

І син зненавидів красу, перестав розуміти і розпізнавати прекрасне.

Питання для обговорення

1. Чи можна в даному випадку назвати дитину жорстокою?

2. Яких помилок припустилась мати у вихованні дитини? Чи можна ще її перевиховати?

3. Як ви вважаєте, що може в даному випадку розуміти дитина під терміном «щастя»?

(Думки, виступи батьків).

Ось і підходить до кінця наша розмова. Щастя — це чудова жар-птиця, яку можна спіймати. Здійснюючи владу над світом дитячих думок, по­чуттів, переживань, не можна ні на хвилину забувати про те, що в кожної дитини є добра воля, добрі наміри і своє розуміння особистого щастя. А ваше завдання, дорогі батьки, дати своїм дітям це щастя, тоді і стануть вони справжніми людьми.

Запрошені батьки учнів, учителі-предметники, які працюють з учнями даного класу.

І. Виступ класного керівника.

Шановні батьки! Уявімо собі таку ситуацію. Засадили ми ділянку землі, скажімо, помідорами чи картоплею. Однаково на всій площі підготували грунт, удобрили, розпушили землю, випололи бур’ян. І що маємо в результаті? Чи всі кущі дали однаковий урожай? Ні. Одні виросли більші і плід дали добірніший, інші не такі

буйні, а деякі й зовсім заниділи. У чому річ? А може, не кожній рослинці треба було всього однаково й порівну?

Наша з вами мета—куди вища, і завдання — значно складніші: сформувати з кожної дитини особистість відповідно до нашого ідеалу. Підкреслюю: з кожної! Бо якщо на ділянці кілька кущів не дали очікуваного плоду, то це не велика біда: недобір компенсують більш урожайні. А для нас такої компенсації не може бути, кожна дитина має стати Людиною, залишити добрий слід на землі. Щоб цього досягти, кожна дитина має отримати потрібну їй частку нашої уваги, мудрості, доброти, ласки і вимогливості, поради й допомоги. Кожна дитина—це, передусім, душа, це маленький світ зі своїми особливостями. І його, цей світ, треба знати, щоб, втрутившись у нього, розвинути, збагатити, удосконалити, облагородити, але, не дай Боже, не зашкодити. Класному керівнику, як і вчителям-предметникам, найперше треба добре вивчити ваших дітей. Це—запорука успіхів у нашій роботі. Але для глибокого вивчення потрібен час. А перед вашими дітьми вже стоять завдання, які треба розв’язувати уже, негайно і щодня. І не дивно, що деякі з них уже відчули певні труднощі.

Ми, учителі, запрошуємо вас до співпраці, взаєморозуміння. Саме ви, батьки, найкраще знаєте своїх дітей і допоможете швидше пізнати їх нам. З іншого боку, педагогічні знання й поради досвідчених учителів стануть вам у пригоді. На сьогоднішніх зборах ви маєте можливість послухати вчителів-предметників, ознайомитись з вимогами до вивчення того чи іншого навчального предмета.

Очевидно, ваші діти по-своєму вже охарактеризували кожного зі своїх нових учителів, у декого, напевно, виникли якісь питання, у когось, можливо, й претензії. Нинішня зустріч — знайомство, а попереду — роки спільної роботи. Якщо між батьками й педагогами буде взаємоповага, толерантність, усвідомлення спільності мети, — ціймети буде легше досягнути.

Крім індивідуальних особливостей кожного школяра, потрібно враховувати і вікову психологію Вашим дітям зараз по 10 років. Вік, який охоплює від 10-11 до 14-15 років, називають підлітковим, або середнім щюльнимвіком. Ще його називають перехідним, критичним^ а в народі, жартома, ще й “телячим”. Це дуже відповідальний період у становленні особистості людини, а для батьків і вихователів — чи не найбільш складний.

Саме у цьому віці відбувається перехід від дитинства до отроцтва і юності і пов’язані з цим переходом зміни в фізичному, психічному і соціальному відношеннях. В. Сухомлинський назвав цей період другим народженням людини. “Першого разу народжується жива істота, другого разу — громадянин, активна, мисляча, діюча особистість, що бачить уже не тільки навколишній світ, а й саму себе. Першого разу людина заявляє про себе криком: “Ось я, дбайте, турбуйтесь, не забувайте.про мене ні на хвилину, бережіть, сидіть, затамувавши подих, біля моєї колиски”. Вдруге народившись, людина заявляє про себе зовсім інакше: “Не опікайте ме,не, не ходіть за мною, не зв’язуйте кожен мій крок, не сповивайте мене пелюшками нагляду й недовір’я… Я самостійна людина. Я не хочу, щоб мене водили за руку” (т. З, с.340).

У цей час яскраво виявляються прагнення до самостійності і властивих дорослим форм поведінки. Стосунки з дорослими, зокрема з батьками й педагогами, стають складнішими, особливо, коли старші не розуміють змін, які відбуваються в особистості підлітка, і продовжують ставитись до нього, як до дитини.

“Я найбільше боявся,—зізнається великий педагог,—що не помічу, не зумію зрозуміти, коли в дитині народжується підліток”.

Нерозуміння цього часто створює складні ситуації. Частішими стають, порівняно з молодим шкільним віком, прояви негативізму, неслухняності та інші порушення норм поведінки, відвідують spa салон, контакты. На цьому етапі бувають кризи, але вони не є неминучими. Труднощі у вихованні зникають, якщо батьки розуміють закономірності змін у психічному житті дітей, поважають ті нові тенденції, які народжуються. Треба враховувати вразливість, емоційність, суперечності отроцтва. Скажімо, з одного боку підлітки непримиренні до зла, прагнуть справедливості, “готові вступати в боротьбу з найменшим відхиленням від істини, а з другого боку—не вміють щсрозібратись у складностях життя, не знають, у чому ж істина. Друга суперечність полягає у прагненні підлітка бути хорошим і небажанні, щоб його виховували; третя—у прагненні показати себе, самоутвердитись і невмінні це зробити; є глибока потреба в пораді, допомозі—і водночас небажання звернутись до старшого. Ці та інші суперечності підліткового віку не є чимось фатальним. Умілою виховною роботою вони згладжуються, послаблюються, а невмілою — загострюються, приводять до конфліктів.

Особливо впливає на духовне життя підлітків такий фізіологічний процес, як початок статевої зрілості. Його вплив на мислення, емоції,взашовщносиниз дорослими і ровесниками—величезний.

Статева зрілість скоріше наступає у дівчаток. В. Сухомлинський радить батькам і вихователям: “… бережіть дівчаток у цей період від нескромних, занадто цікавих, а інколи й розбещених поглядів дорослих. Нескромний, “оцінюючий” погляд дорослого дівчинка переживає як щось дивне, не зовсім зрозуміле, але водночас вона здогадується (більше відчуваючи, розуміючи), кого в ній бачать і розглядають, і Це спочатку збуджує в ній сум’яття, а потім —думку про взаємовідносини статей. Від юнака і зрілого чоловіка вимагається моральна вихованість, щоб “не помічати” змін, які відбуваються в організмі дівчинки. Якнайменше розмов про любов, про статеве життя, якнайменше підвищеного інтересу до статевого дозрівання дівчинки* якнайбільше людяності, сердечності, чуйності й чутливості у взаємовідносинах між членами колективу (сім’ї)— ось у чому передумова правильного статевого виховання” (т. З, о. 351).

Співставмо тепер цю пораду В. Сухомлинського з реаліями нинішнього життя підлітків. Злива телевізійних деморалізуючих фільмів з цинізмом і оголеністю людських взаємовідносин. Підслухаймо про що і як розмовляють наші отроки — і вуха в’януть від вульгарної лексики, якою рясніє їх мова. Звідки вони цього навчились? Від старших — юнаків і дівчат, розбещених порнографією, тусовками, алкоголем, а інколи й наркотиками. Чи все ми робимо, щоб відгородити нашу дитину від такого впливу? І який приклад (це архіважливо!) подаємо самі? Який культ панує у нашій сім’ї? Якими духовними цінностями живемо ми, батьки? Яке ставлення у нашій сім’ї до матері?

На думку В. Сухомлинського, “дух високого, цнотливого ставлення до матері— джерела людського життя і краси… — облагороджує природний статевий потяг, очищає душу від тваринного, грубо інстинктивного. Той, хто вихований в дусі “благовіння перед матір’ю, ніколи не гляне на дівчинку… хтивим поглядом, його очі не примусять юну істоту зіщулитись, насторожитись або ж, навпаки, відповісти жіночою кокетливістю”.

Статева зрілість хлопчиків починається на 2 роки пізніше.

У підлітковому віці як у хлопчиків, так і у дівчаток прискорюється ріст організму. Інтенсивне збільшення фізичної сили позначається на поведінці. Відчуваючи приплив сили, вони прагнуть продемонструвати міць своїх м’язів, а часом навіть переоцінюють свої можливості. Так подбайте, батьки, щоб ця енергія витрачалась ними на цікаві й доступні для дітей види трудової діяльності, на спортивні заняття (в розумних дозах!).

-ребёнка постоянно критикуют, он учится ненавидеть

-ребёнка высмеивают, он становится замкнутым

-ребёнка хвалят, он учится быть благородным

-ребёнка поддерживают, он учится ценить себя

-ребёнок растёт в упрёках, он учится жить с чувством вины

-ребёнок растёт в терпимости, он учится понимать других

-ребёнок растёт в честности, он учится быть справедливым

-ребёнок растёт в безопасности, он учится верить в людей

-ребёнок живёт во вражде, он учится быть агрессивным

На виконання розпорядження Міністерства освіти і науки від 14.03.2011 № 24-р «Про проведення перших Всеукраїнських Інтернет - зборів батьків майбутніх першокласників» з 15 березня по 15 квітня 2011 р. було проведено перші Всеукраїнські Інтернет - збори батьків майбутніх першокласників.
Узагальнення результатів та інформаційно-технічний супровід зборів здійснювали департамент загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки спільно з відділенням інформаційно-аналітичних систем управління освітньою галуззю Інституту інноваційних технологій і змісту освіти. Інформаційні матеріали для обговорення було розміщено на Інтернет - порталі «Єдине освітнє інформаційне вікно України» (www.osvita.com) та на сайті Міністерства (mon.gov.ua).
Перші Всеукраїнські Інтернет - збори батьків майбутніх першокласників проведено з метою вдосконалення розвитку всіх форм дошкільної освіти, забезпечення наступності дошкільної та початкової освіти, вивчення проблем, з якими стикаються батьки майбутніх першокласників.
Всього від респондентів отримано 4978 повідомлень.
На запитання «Якою формою дошкільної освіти охоплена Ваша дитина? (відвідує дитячий садок, центр розвитку, групу короткотривалого перебування в садку або загальноосвітньому закладі, соціально – педагогічний патронат тощо)?» 75% респондентів повідомили, що їхні діти відвідують дитячий садок, 6% - центр розвитку, 4% - групу короткотривалого перебування в садку, 10% - в загальноосвітньому закладі, 2% - охоплені соціально – педагогічним патронатом, інші форми – 3%.
Більшість респондентів (47%) на запитання: «З яким, переважно, настроєм Ваша дитина відвідує заклад?» відповіла, що з радістю, 34% - з добрим, 18% - з нормальним, 1% - з поганим настроєм. При цьому вказано, що настрій дитини залежить від вихователя та атмосфери в дитячому садку, а також від того, що дітям приходиться надто рано вставати.
Щодо оцінки умов перебування дитини у закладі, то
96 % респондентів повідомили, що їх влаштовують створені умови, а 4 %. батьків стурбована недостатнім фінансуванням дитячих садків. Значну кількість батьків турбують також збори коштів на потреби дитячого садка: матеріали для ремонтних робіт, іграшки, меблі, миючі засоби тощо.
Про достатнє інформування щодо програм розвитку дитини, за якими працюють у закладі повідомляють - 25% дописувачів; про харчування дитини – 26%; режим роботи закладу – 27%; профілактичні заходи по оздоровленню дітей - 22% батьків.
На думку 79% батьків необхідності внесення змін до програм розвитку дитини старшого дошкільного віку немає, а 21% батьків, вважають, що необхідні зміни, які будуть відповідати вимогам вчителів щодо підготовки до 1 класу. Окремі дописувачі вважають, що до вподоби програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт».
Про те, що обсяги розвивальних, виховних, навчальних завдань освітньої роботи з дітьми старшого дошкільного віку в закладі достатні для підготовки до школи відмітили 81% батьків. А 19% вважають, що обсяги завдань необхідно збільшити, щоб знання дітей були достатні згідно вимог вчителів при прийомі до 1 класу: вміння читати та писати.
На запитання, «Чи достатньо, на Вашу думку, дитячих книжок, розвивальних ігор та інших дидактичних матеріалів для розвитку дитини?» 75% батьків відповіли «так» , а 25% - «ні». При цьому вони зазначають, що все це дорого коштує.
Близько 62% респондентів на запитання «Чи необхідно дітей старшого дошкільного віку навчати комп’ютерній грамоті?» відповіли «так», а 38% батьків вважають, що це зайве навантаження, яке впливає на стан здоров’я дитини і потрібно розпочинати з 3 чи 5 класу.
Щодо необхідності навчання дитини старшого дошкільного віку іноземній мові впевнені 71% батьків. Про те, що це необхідно починати з 1 класу, стверджують 29% респондентів.
Більшість дописувачів висловили думку про необхідність підготовки дитини до школи і всі впевнені, що найкраща форма підготовки - саме в дошкільному навчальному закладі. Але в окремих повідомленнях відмічено, що водять дитину в спеціальні групи по підготовці дітей до школи при позашкільних навчальних закладах та центрах розвитку або в школу до вчителя, який буде набирати 1 клас.
Також, на думку більшості респондентів, на стан здоров’я дитини негативно впливають насамперед, такі фактори, як: емоційний стан дитини, організація харчування, її фізичне загартування, відповідність санітарно-гігієнічних умов до розвитку дитини вдома та в садку, захворюваність інших дітей (контакти з ними ), тощо.
Думки батьків щодо поліпшення навчально-виховного процесу з дітьми старшого дошкільного віку у навчальному закладі розділились на протилежні: більшість батьків стверджують, що змінювати нічого не потрібно, все гаразд, а інші - пропонують переглянути нормативи наповнюваності дітей у групах, збільшення фінансування для забезпечення новими посібниками, меблями, обладнанням, внесення змін до програм розвитку тощо.
Радує те, що 83% батьків відмічають: при прийомі дітей до 1 класу з негативними явищами не стикнулися. Але поруч з цим, 17% повідомили, що турбують завищені вимоги при проведені тестування дітей, та те, що не одразу повідомляють про зарахування дитини до 1 класу. Декілька дописувачів повідомили, що при прийомі до 1 класу в школі вимагали ідентифікаційний код дитини.
При цьому, 69% батьків повідомляють, що у випадку порушень при прийомі до школи звертаються в управління освіти, 26% - до директора школи, 5% - в Міністерство освіти та інші органи управління освітою.
На запитання: « За якими критеріями Ви обираєте школу для своєї дитини» батьки відповіли:
• поруч з будинком - 39%
• престиж закладу - 19 %
• авторитет вчителя (за підказкою інших батьків) – 31%
• інші - 11% (поруч з роботою, тощо)
Слід зазначити що 100% респондентів відмічають важливість наступності в роботі дошкільного навчального закладу та початкової школи. Для цього, насамперед, необхідно узгодити програми розвитку дітей старшого дошкільного віку та 1 класу початкової школи, вважають дописувачі. Адже, вимоги до майбутніх першокласників при прийомі до 1 класу не узгоджені з програмами розвитку дітей в садку. Також, важливу роль грає співпраця колективу дошкільного навчального закладу та початкової школи.
При цьому 100% респондентів співпрацю педагогічного та батьківського колективів у забезпеченні наступності в роботі дошкільного навчального закладу та початкової школи бачать у проведенні спільних заходів школи і дитячого садка (протягом року, за участю дітей, батьків, вихователів та майбутніх вчителів 1 класів).
Переважну більшість батьків найбільше турбує, тривожить при підготовці дитини до школи те, в який колектив попаде дитина, як буде проходити адаптація, чи витримає за станом здоров’я навчальне наванта-ження. Переймаються батьки і тим, що занадто дорого коштує шкільна форма та інше необхідне до школи приладдя (портфель, канцтовари, зошити тощо).
У багатьох повідомленнях, окрім зазначених проблем, порушуються питання необхідності постійного підвищення кваліфікації як молодих, так і досвідчених вихователів дитячого садка та вчителів початкових класів; забезпечення учнів початкових класів підручниками; забезпечення санітарно – гігієнічних вимог у приміщенні класу та туалетних кімнатах; забезпечення сучасним обладнанням та необхідною сучасною технікою; необхідність роботи групи продовженого дня з денним сном та відпочинком.
Респонденти висловлюють подяку за можливість висловити думку щодо важливих проблем організації навчально - виховного процесу в дошкільних навчальних закладах та в перших класах загальноосвітніх навчальних закладів.

Директор департаменту О.В. Єресько

http://www.mon.gov.ua/?id=2