ЗАХОДИ, ЩО ПРОПОНУЄТЬСЯ ПРОВЕСТИ НА РІВНІ МІСТА

1. Підготувати цикл телепередач для учнівської молоді «Харків – невідоме про відоме».
2. Звернутися до керівництва Харківського планетарію з пропозицією розробити цикл лекцій з вивчення історії рідного міста:
- «Козак Харько – засновник міста»;
- «Харківські вулиці та площі»;
- «Видатні харків’яни».
3. Видати цикл наочних матеріалів з історії та культури міста (плакати, буклети, календарі, портрети видатних харків’ян).
4. Розмістити на бігбордах інформацію про промислові підприємства, архітектурні та історичні пам’ятки міста.
5. Створити автобусний екскурсійний маршрут «Історія міста у назвах його вулиць».
6. Розробити екскурсійні маршрути для гостей міста до Евро-2012.
7. Звернутися до керівництва Харківського метрополітену з пропозицію:
- розмістити в вагонах кращі малюнки дітей і педагогів закладів освіти м. Харкова, об’єднані однією темою «Про Харків і харків'ян з любов'ю»;
- при оголошенні зупинок додавати побажання харків'янам, що звучать у записах дітей.
8. Звернутися до управління шляхового господарства з пропозицію при оголошенні зупинок в міському транспорті подавати інформацію про історію назв вулиць, площ, історичних пам’яток.
9. Запропонувати газеті «Харьковские Известия» ввести рубрику «Цей день в історії Харкова».
10. Запропонувати книговидавцям створити серію розмальовок для учнів школи І ступеня та вихованців ДНЗ «Моє місто - Харків».
11. Звернутись до керівництва Харківської бісквітної фабрики з пропозицією випустити серію цукерок, шоколаду, на обгортках яких будуть відображені види Харкова (наприклад: «Слобожанські краєвиди»).
12. Розширити випуск сувенірної продукції з символікою міста Харкова.

1. На сайті міського управління освіти:
- створити Web-музей «Харків: історія та сьогодення» за окремими напрямами (Web-зали), кожен з яких оформлює один район;
- створити віртуальну виставку фоторобіт учнів загальноосвітніх та позашкільних закладів освіти «Місто Харків очима дитини» за результатами районних конкурсів;
- розмістити на сторінках Інтернет-бібліотеки бібліографічний покажчик видань з історії Харкова;
- створити форум для обговорення тем: «За що я люблю Харків», «Екологічні проблеми нашого міста», «Корисні справи для мого міста», «Харків у ІІІ тисячолітті» та інших актуальних питань.

2. Провести міський конкурс учнівських проектів «Моя мала Батьківщина» в номінаціях: «Найулюбленіший куточок мого міста», «Історія мого міста», «Екологічні проблеми мого міста», «Традиції мого міста», «Готуємося до Євро – 2012».

3. Провести міський конкурс серед педагогів міста на кращу розробку інтегрованих уроків, позакласних заходів за темою: «Про мій Харків – моїм учням!».

4. Підготувати методичні рекомендації з метою введення у відповідні теми програм шкільних предметів інформації з історії, культури, розвитку міста (у відповідності з навчальними програмами).

5. Підготувати наочні матеріали в електронному вигляді щодо висвітлення екологічних проблем Харкова для використання на уроках та у позакласній діяльності.

6. Видати збірку творчих робіт (поезій, есе та малюнків) учнів та вчителів «Харків у моєму серці» за результатами районних конкурсів.

1. Запланувати проведення заходів щодо реалізації загальноміського проекту в річних планах управлінь освіти районних в м. Харкові рад.

2. Провести районні конференції, свята, фестивалі, конкурси, вернісажі, присвячені 355-річчю м. Харкова.

3. Організувати проведення екологічних акцій «Чисте місто».

4. Провести науково-практичні семінари на базі шкіл району з метою знайомства з досвідом роботи щодо створення та реалізації моделей екологічно орієнтованого освітнього середовища.

5. Підготувати збірку учнівських науково-дослідницьких робіт учасників історико-географічного відділення МАН України (з краєзнавства).

6. Провести районний конкурс фоторобіт учнів закладів освіти «Місто Харків очима дитини».

7. Провести конкурс творчих робіт (поезій, есе та малюнків) учнів та вчителів «Харків у моєму серці» та надати до міського управління освіти кращі роботи для видання збірки творчих робіт.

8. Провести районні конкурси учнівських проектів «Моя мала Батьківщина».

9. Підготувати методичні рекомендації щодо висвітлення історії та досягнень району на уроках «Харківщинознавства» та при проведенні позакласних заходів.

10. Підготувати та оформити матеріали для міського Web-музею за одним з напрямів (Web-зал):
1. Історія м. Харкова.
2. Харків в роки Великої Вітчизняної війни.
3. Культура і мистецтво.
4. Наука.
5. Освіта.
6. Промисловість.
7. Архітектура.
8. Охорона здоров'я.
9. Духовна спадщина.

1. Провести 1 вересня 2009 року перший урок в загальноосвітніх школах міста за темою «Харкову – 355».
2. Інтегрувати в зміст навчального матеріалу інформацію про діяльність і досягнення культурних, наукових, освітніх, медичних закладів, промислових підприємств Харкова, про історію, етнографію, народні традиції, проблеми природокористування тощо.
3. Ввести у школах міста щотижневі інформаційні хвилинки «Головні події у житті нашого міста».
4. Організувати в кожній школі пошукову роботу по збору матеріалів для відкриття або поповнення музеїв історії своєї школи, району, міста.
5. Створити в школах міста інформаційні куточки «Наш Харків».
6. Проводити виховні години спілкування, круглі столи, учнівські конференції, присвячені 355–річчю м. Харкова.
7. В планах виховної роботи навчальних закладів передбачити планування тематичного періоду «Я – харків’янин», «Харків – місто моє».
8. В межах навчальної практики проводити тематичні екскурсії по місту Харків.
9. Проводити регулярні зустрічі, тематичні години спілкування з діячами науки, культури, спорту, ветеранами та дітьми війни.
10. Шкільним організаціям учнівського самоврядування організувати волонтерську допомогу ветеранам Великої Вітчизняної війни.
11. У шкільних бібліотеках створити постійнодіючі виставки, присвячені знаменним датам в історії Харкова.
12. Організувати зустріч представників організацій охорони природи та громадських екологічних організацій з учнями шкіл з метою виховання екологічного мислення, втілення концепції сталого розвитку людства.
13. Шкільним організаціям учнівського самоврядування налагодити роботу «зелених патрулів», періодично проводити рейди в паркових та лісних зонах з метою їх охорони та збереження.
14. Систематично проводити суботники та екологічні десанти по благоустрою прилеглої до школи території.

1. Розширити зміст програм «Малятко», «Українотворець», «Я у Світі» матеріалами краєзнавчого характеру.
2. Проводити тематичні, комплексні, інтегровані заняття, об’єднані єдиною темою «Маленьким харків’янам про рідне місто».
3. Створити у групових осередках куточки «Наше місто - Харків» (символіка, історія, культурні та природні пам’ятки ).
4. Організувати постійнодіючі виставки малюнків та поробок «Харків очима дітей».
5. Проводити щорічні мистецькі фестивалі «Харківська веселка» (презентація музично-пісенних, танцювальних та театральних досягнень дітей дошкільного віку).
6. Проводити мандрівки екологічними стежинками: «Харків осінній», «Зимовий Харків», «Весняні барви рідного міста», «Музика літнього Харкова».
7. Проводити бесіди з елементами рольових ігор «Природа просить порятунку».

Пропозиції щодо розробки загальноміського проекту, присвяченого 355-річчю Харкова
Дата публікації 10/11/2009

Мне всегда казалось, что Харьков - это большой добрый город, который любит своих детей, уважает гостей, но в то же самое время все сделает для того, чтобы чужие по духу в нем долго не задерживались. Все это правда. Где бы я ни находилась, но уже через сутки мне не хватает милых улиц, той суеты и неспешности горожан - моих любимых харьковчан.

Очень люблю старый город с его неповторимой аурой. Когда совсем тяжело, когда приходит непонимание окружающей действительности, я отправляюсь в "Старый Харьков". Гуляю по улицам, рассматриваю здания, меня в это время ничто не отвлекает - я просто живу в том времени.

еще будучи девчонкой, приходя на экскурсии в исторический музей, я не понимала, почему меня так притягивает старая заброшенная церковь, возле которой собственно и находился музей. Однажды я подошла к заколоченным дверям и через щелочку заглянула во внутрь. Может мне это показалось, но знаю, что я не спала, но из церкви доносилось тихое пение какой-то молитвы,а сама она утопала в цветах и свечах, которые еле-еле горели. Это было так необычно и немного страшно. Когда провела рукой по стенам, услышала стоны и какой-то лязг металла. Но стена была теплой и мне не было страшно. Я сбегала за родителями и рассказала им об этом. Но, к моему удивлению они ничего такого не увидели. Помню папины слова: "Интересно, что же ты там увидела - прошлое или будущее?... "

я до сих пор не знаю ответа на этот вопрос. Через какое-то время музей перенесли в другое здание, а Покровский монастырь открыл для прихожан свои двери. Теперь в нем слышны молитвы, церковное пение, много свечей и цветов. Все так, как я увидела в детстве. Тепло и благодать идет по всей территории монастыря. А как же иначе - ведь это первое каменное сооружение в моем родном городе. Сколько поколений находило утешение в его стенах - начиная с конца 17 века и по сегодняшний день. Я бывала во многих церквях многих городов, но такого единства меня и церкви нигде не было, нигде я не чувствовала себя так уютно и спокойно, нигде мои молитвы не приносили столько утешения, как здесь.

Я знаю, что мой город любит меня так же, как и я его. Это одно дыхание, одна боль, одни надежды, одни заботы и одинаковые проблемы.

Схожее можно прочитать в художественной литературе о принятии или непринятии города кого-то из жителей. Тогда у человека начинаются проблемы с работой, здоровьем, и в конце концов ему приходится уезжать. Значит эту особенность подметила не только я, но и другие.

В прошлом учебном году администрация моей школы (а работаю я с умственно отсталыми детьми) любезно предоставила мне возможность еще больше узнать о своем городе и научить детей также полюбить его, как это удалось и мне. Были сомнения на этот счет. Я не историк по образованию, как я смогу научить детей такому предмету как "Харьковшинознавство". Предмет очень трудный для детей с дефектами умственного развития, однако, уже со второй четверти у них проявился интерес и желание больше узнать о Харькове. Нашем Харькове. Мы проводили конкурсы, рисунки. И в конце учебного года провели небольшую письменную работу "Я люблю Харьков за то, что..." Мы создали целый альбом, потом издали брошюру, которая принимала участие в педагогической ярмарке. Эти больные дети, но очень искренние, которые полюбили свой родной город, стали просить в библиотеке книги об истории Харькова. К сожалению это очень серьезные книги, которые мои ученики не понимают из-за своего интеллекта. Но ведь важен результат!!!

Дорогие! Любите свои города! Гордитесь ими! Уважаете себя и то место, где вы живете!!!" (Любовь)

http://ru.wikipedia.org/wiki....D%D0%B5

У 2002 році відділ міжнародних зв’язків Харківської міської ради зробив подання до Ради Європи на нагородження міста Харкова, в результаті чого у квітні 2003 року на засіданні Комітету Ради Європи з питань місцевих і регіональних справ місту Харкову – єдиному місту в Україні – було присуджено Диплом Європи за визначний внесок до розповсюдження ідеї європейської єдності та розбудову європейської спільноти. 26 червня 2003р. в м. Страсбург (Франція) відбулася офіційна церемонія вручення Дипломів Європи. Від імені міського голови та усіх харків’ян в церемонії взяла участь Постійний Представник України в Раді Європи в ранзі Надзвичайного і Повноважного Посла пані Сюзанна Станік.

За результатами міжнародної діяльності міської ради у 2003 році управління міжнародних зв’язків зробило подання до Ради Європи на нагородження міста Харкова наступною нагородою – Почесним Прапором. 30 квітня 2004 року від президента Підкомітету Нагороди Європи Комісії із захисту навколишнього середовища і сільського господарства Парламентської асамблеї Ради Європи у Страсбурзі надійшло факсове повідомлення про те, що «Почесний Прапор Ради Європи 2004 року було присуджено міській раді Харкова». Прапор символізує блакитний небосхил Західного світу, на якому 12 золотих зірок, розташованих по колу, втілюють союз людей Європи. Кількість зірок незмінна, 12 означає символ досконалості. Емблема була затверджена 8 грудня 1955 року Комітетом Міністрів Ради Європи з одноголосної рекомендації Парламентської асамблеї. З травня 1986 року вона також є офіційною емблемою Європейських Співтовариств. Отримання прапора Європи є необхідною передумовою для отримання вищих винагород Європейської Ради.

Сьогодні місто Харків – єдине місто в Україні - володіє трьома почесними нагородами Ради Європи: Дипломом, Почесним Прапором і Таблицею Європи, яку було присуджено у 2008 році. Почесна Таблиця є друга за важливістю нагорода, яка передує головній нагороді Ради Європи - Призу Європи.

Приз Європи було засновано Кабінетом Міністрів Ради Європи у 1955 році як найвищу нагороду, якої удостоюються муніципалітети і регіони Європи за європейську діяльність, розвиток дружби та співпраці між європейськими регіонами та поглиблення зв’язків між ними. Приз складається з пам’ятної нагороди, медалі, диплому та стипендії для молодих людей з міста-переможця, які поїдуть на навчання до Європи.

Отримання європейських нагород значно підвищує статус міста та відкриває широкі можливості щодо співпраці з перспективними містами та регіонами, а також міжнародними організаціями та фондами.

Примітка: Подання на присудження міській раді та муніципалітету Нагороди Європи робиться за спеціальним Опитувальником Ради Європи, на підставі якого Підкомітет Нагороди Європи Комісії із захисту навколишнього середовища, сільського господарства та у територіальних справах Парламентської асамблеї Ради Європи ухвалює рішення.

http://www.city.kharkov.ua/uk/article/view/id/78

У грудні 1943 року в Харкові в приміщенні старого оперного театру відбувся перший в історії судовий процес над військовими злочинцями, він на весь світ волав про невідворотність відплати за криваві злочини.

Завдяки мужності й героїзму народ вистояв у роки Великої Вітчизняної війни. І тепер, саме нам, підростаючому поколінню, належить висока місія – розбудувати, прикрасити й прославити нашу рідну Харківщину!

"22 червня 1941року почалася Велика Вітчизняна війна. Вона стала жахливим випробуванням для населення Харківщини.

Харківщина та місто Харків мали велике політичне, економічне і воєнно-стратегічне значення та посідали у воєнних планах Гітлера значне місце. Він називав його „замком, який запирає український простір”. Харків, як важливий залізничний вузол, був тісно пов’язаний з багатьма економічними районами. Через місто пролягали шляхи на Донбас і Кавказ.

Наприкінці вересня 1941 року становище на південному фланзі ставало ще складнішим. Війська загарбників мали перевагу в силі, в зброї та в техніці. Фашисти захопили Правобережну і значну частину Лівобережної України та вийшли на підступи до Харкова.

До оборони почали готуватися всі: хто міг тримати лопату в руках – рили протитанкові рови, траншеї, встановлювали загородження. На оборонних земляних роботах працювало близько 350 тис.чоловік. За ініціативою трудящих нашого краю почалося збирання коштів у Фонд оборони. Харків’яни внесли до Фонду близько 100 млн.крб.

Але незважаючи на це та на напруження всіх сил народу, війська Червоної армії почали відступати. П’ять діб стримували наші війська ворога. Але фашисти, маючи первагу в живій силі та озброєнні, 24 жовтня 1941 року вдерлися в місто Харків.

Жах охопив місто. Окупанти вбивали без суду та слідства, грабували, гвалтували. Було встановлено комендантську годину. На вулицях були розклеєні такі оголошення:”Заборонений час для мешканців Харкова встановлюється від 16 години до 6 години ранку. Хто в цей час перебуватиме на вулицях або площах без спеціального посвідчення, буде страчений. Сьогодні були покарані смертю – 50 осіб. Крім того, заарештовано як заложників 1000 осіб.

Кожен мешканець Харкова, особисто своїм власним життям, відповідає за безпеку німецьких збройних сил і ставить на карту не лише своє власне життя, але й життя всіх мешканців Харкова.”

У центрі міста, під балконами будинків, можна було побачити тіла повішених. Вулицями рухалася величезна чорна машина, яку місцеві жителі називали „душогубкою”. Під час облав до неї заштовхували жінок,дітей, старих – усіх, хто попадав під руку, і вивозили в невідомому напрямку.

Крім страшних знущань люди вмирали від голоду та хвороб. Тільки в 1942р. у Харкові померло 22 708 мешканців ( з них – 13 749 від голоду). Загалом загинуло близько 200 тис. чоловік. На каторжні роботи в Німеччину вивезено близько 300 тис. юнаків і дівчат.

Багато людей загинуло у концтаборах, яких у харківській області налічувалося 22 – більше, ніж у будь-якій області України. У таборах було встановлено нестерпний режим – катування голодом, пораненим не надавали ніякої медичної допомоги.

Доля радянський військовополонених стала трагедією великого масштабу.

Дуже трагічною стала доля єврейського населення Харківщини. Для них було створено окреме місце проживання від всього міста. Туди було переселено 16 тис.чоловік. Більшість із них була страчена в Дробицькому Яру. На місці колишнього гетто в 1992 році було встановлено Стіну Суму. Політика знищення єврейського населення дістала в науці назву Голокосту, що у перекладі з англійської означає катастрофа.

Не дивлячись на смертельну загрозу для свого життя, знаходились люди, які переховували євреїв.Це були люди великої мужності і моралі, які чужий біль сприймали, як свій. Людей, які в роки голокосту спасали євреїв називають „Праведники народів Світу”. Всього 66 жителям Харкіщини було присвоєно це звання."