Рекомендації за підсумками
секційного засідання керівників Р(М)МО вчителів
української мови та літератури «Підвищення якості викладання навчального матеріалу на уроках української мови та літератури в умовах сучасної освіти»
25 серпня 2010 м. Харків
Обговоривши питання щодо стану викладання української мови та літератури у 2009/2010 навчальному році, проаналізувавши досягнення освітян та учнів Харківської області у галузі цих предметів, заслухавши позитивний досвід учителів та керівників Р(М)МО, учасники секційного засідання дійшли наступних висновків.
Головною метою навчання мов загальноосвітніх навчальних закладів є формування в учнів комунікативної компетенції. Складовими комунікативної компетенції є мовна, мовленнєва і соціокультурні компетенції, що відображені у навчальних програмах через відповідні лінії.
Учителі-словесники в загальноосвітніх навчальних закладах покликані не тільки надавати знання та формувати навички для життя в суспільстві, а й сприяти набуттю життєвих орієнтацій, розвитку вмінь прийняття рішень, застосування інформаційних і комунікаційних технологій, мобільності й адаптації.
Зміст мовного та літературного компонентів в основній школі спрямований на досягнення належного рівня сформованості вміння користуватися мовними засобами в усіх видах мовленнєвої діяльності, читати та усвідомлювати прочитане; залучення до художньої літератури, а через неї – до фундаментальних цінностей культури; формування гуманістичного світогляду особистості, розширення її культурно-пізнавальних інтересів, виховання в учнів любові, поваги до традицій свого народу та толерантного ставлення до культурних традицій інших народів.
Одним із головних напрямів модернізації освіти є запровадження профільного навчання у старшій школі.
Головна мета профільного навчання учнів – розширення та поглиблення знань з відповідного предмета, удосконалення мовленнєвої та загальної культури, засвоєння навичок самостійної дослідницької діяльності в галузі професійного вибору.
Тому вивчення мов і літератур на профільному рівні має забезпечити учнів можливістю оволодіти уміннями аналізувати, зіставляти, класифікувати мовні та літературні факти і явища, оцінювати їх з точки зору нормативності та відповідності до ситуації спілкування; надавати історичні коментарі; використовувати отримані знання у особистісному мовленнєвому спілкуванні.
Виходячи із зазначеного вище, учасники секційного засідання рекомендують досягти підвищення якості викладання навчального матеріалу на уроках української мови та літератури у 2010/2011 навчальному році шляхом виконання таких пріоритетних завдань:
забезпечити особистісно орієнтований підхід до навчання, який зумовить надання належного місця методам і формам навчання, сфокусованим на учневі, – диспутам, груповій роботі, рольовій грі, керованим дослідженням, проектам, самооцінці тощо, забезпечуючи перехід від авторитарної до гуманістичної освітньої парадигми. Зазначені методи і форми навчання більш успішно формуватимуть не лише спеціальні уміння й навички, але й загальнонавчальні способи розумових дій: планувальні (здатність побудувати модель діяльності на день, тиждень, місяць, рік); мислительні (узагальнення і конкретизація, аналіз і синтез, виділення головного, формулювання проблем, припущень, добір доказів для їх підтвердження), сприяючи розвиткові самокерувальних механізмів особистості.
Використовувати нові інформаційні технології, дотримуватися принципів продуктивності навчання, автономії учня, наступності, орієнтації на мовленнєвий розвиток, навчання у «співробітництві» та методом «проектів» а також через введення профілів.
У профільних класах здійснювати викладання української мови та літератури згідно з чинними програмами відповідних профілів, упроваджувати спецкурси та факультативи за програмами, затвердженими МОН України.
Систематично приділяти увагу піднесенню мовної культури учнів, проводити практичні заняття з культури мовлення, оскільки мова більшості школярів збіднена, словниковий запас обмежений. Взірцем для дітей повинна бути вимова самого вчителя, який дотримується орфоепічних норм, у розмові з учнями виправляє їхні мовленнєві помилки. Культура мовлення учнів – це культура мовлення їхнього вчителя.
Уроки будувати так, щоб кожен із видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволодівали і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення. Часто треба проводити перекази, ускладнені творчими завданнями, твори-мініатюри на різні теми, щоб діти поринали у світ творчості. Самостійний виклад думок у творчих роботах учнів найбільше сприяє піднесенню їх мовної культури.
Для підвищення грамотності учнів на уроках української мови використовувати істотний резерв – комп'ютерні технології, зокрема систематичне написання навчальних комп'ютерних диктантів, по завершенню яких учні матимуть змогу відразу виявити допущені помилки. Значну частину їх вони зможуть виправити самостійно, використовуючи відповідні комп'ютерні програми ("Рута", "Master" та ін.), а решту усуватимуть, звернувшись за допомогою до вчителя. Така робота значною мірою індивідуалізує процес удосконалення правописних умінь і навичок і тим самим підвищить його ефективність.
При оцінюванні навчальних досягнень учнів використовувати різноманітні моделі тестів, враховуючи, що пріоритетним напрямом при вивченні предметів є розвиток мовленнєвих навичок учнів.
В умовах активного запровадження зовнішнього незалежного оцінювання підготовку школярів до виконання тестових завдань з української мови та літератури здійснювати насамперед за моделями, пропонованими Українським центром оцінювання якості освіти.
Учителям систематично підвищувати свій кваліфікаційний рівень, опрацьовувати фахові періодичні видання.
Аналізувати та планувати діяльність районних (міських) методичних об’єднань учителів предметів галузі на основі попереднього діагностування та анкетування педагогів щодо проблем, які виникають у них під час викладання української мови та літератури в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання та з навчанням мовами національних меншин.
Здійснювати обмін досвідом учителів району (міста) щодо методики викладання української мови та літератури і підвищення з них якості навчальних досягнень учнів у загальноосвітніх навчальних закладах різних типів.
