Навчаючись, пам'ятайте - усе є в усьому, і у вас усе це вже є. Слід лише відчути це, відчистити й дозволити собі самому заблищати.

Бенджамін Франклін, наприклад, мав власну систему самовдосконалення, і вона виявилась настільки дієвою, що він вирішив поділитися своїм досвідом з іншими людьми у своїй автобіографії: «Намагаючись здобути заплановані доброчинності, я вирішив не витрачати увагу та зусилля на всі їх одночасно, а працювати по черзі з кожною; досягнувши певної досконалості, переходити до наступної, і так до тих пір, доки не будуть досягнуті всі тринадцять. А оскільки оволодіння однією з них може допомогти в роботі над іншою, я вирішив ураховувати це при визначенні послідовності оволодіння кожною доброчинністю. Ось список цих доброчинностей, а також принципи самомотивації.

1. Невибагливість: їсти не до сонного одуріння, пити не до втрати контролю.

2. Мовчазність: говорити тільки те, що дає користь тобі й іншим; уникати пустопорожніх розмов.

3. Порядок: кожна річ повинна знаходитись на своєму місці; кожна справа повинна виконуватися своєчасно.

4. Рішучість: приймати рішення та виконувати те, що вважаєте потрібним; обов'язково закінчувати те, що вирішили здійснити.

5. Бережливість: витрачати тільки на благо інших і самого себе, тобто - не витрачати сили та кошти «на вітер».

6. Старанність: не витрачати марно час; постійно займатись чимось корисним; відмовитись від усіх метушливих справ.

7. Щирість: викорінювати в собі хитрість і підступність; думки повинні бути чистими та справедливими - такими ж повинні бути і слова.

8. Справедливість: не шкодити ближньому несправедливими діями; не позбавляти його благ, не виконуючи своїх обов'язків.

9. Стриманість: уникати крайностей, стримувати гнів, навіть якщо він справедливий.

10. Чистота: не терпіти неохайності тіла, одягу, звичок.

11. Спокій: не засмучуватись через дрібниці чи неприємності, яких важко або неможливо уникнути.

12. Поміркованість: не віддаватись любострастю, окрім як для здоров'я чи продовження роду, і ніколи не займатися цим до стану в'ялості чи слабкості або коли це загрожує спокою чи репутації будь-кого.

13. Смиренність: наслідувати Ісуса й Сократа.»

Ніколи при цьому не задовольняйтесь перемогою теперішнього дня. Неможливо перемогти раз і назавжди, треба перемагати щодня! Треба йти вперед, треба завжди одержувати все більші й більші перемоги над помилками, над несправедливістю, над своїми звичками.

Горизонтальний кваліфікаційний рост учителя

Чи можливе професійне вдосконалення без особистісного самовдосконалення та росту? Тільки той, хто має особистий порядок, буде мати такий самий порядок і в роботі; тільки стриманий і поміркований в особистому житті вміє користуватись цими якостями у спілкуванні з іншими та в роботі.

Чи важливий саморозвиток для вчителя? Авжеж! Надворі новітні інформаційні технології, і вони вже витісняють дошку та крейду, при цьому ще існує багато вчителів, які у прямому сенсі не знають, де кнопка вмикання комп'ютера, вони бояться торкатись техніки. Діти оволодівають технікою швидше, ніж деякі дорослі. А, значить, учитель має не соромитись учитися в учня за обов'язкової умови: згодом стати кращим від свого учня в цій справі, інакше є ризик того, що вчитель та учень поміняються ролями у класі, а це дуже небезпечна ситуація як для вчителя, так і для учня. Отже, шановні вчителі, ви маєте бути з технікою на «ти». Першим кроком до професійного самовдосконалення є освоєння електронних технологій. А далі слід удосконалювати особистісні якості, що стануть вам у пригоді при роботі з дітьми та у спілкуванні з колегами:
-педагогічну інтуїцію;
-толерантність у спілкуванні;
-емпатію;
-ораторські вміння,

а також удосконалювати власне ораторське мистецтво, відвідувати тренінги з подолання конфліктної поведінки, учитись релаксації, відвідувати навчальні семінари, підвищувати кваліфікацію. Усе це веде до горизонтального кваліфікаційного росту вчителя, підвищує його самооцінку, упевненість у собі, а, отже, робить учителя більш стресостійким, а його уроки більш глибокими та якісними.

Педагогічна інтуїція

Для чого вчителеві педагогічна інтуїція? У своїй роботі вчитель часто потрапляє у проблемні ситуації, коли тяжко прийняти правильне рішення внаслідок відсутності достатньої інформації. Саме інтуїція та відчуття допомагають учителю знайти правильне рішення. Інтуїція залежить від спостережливості людини, її чутливості, витонченості, уміння використовувати набутий життєвий досвід. Учитель з розвиненою інтуїцією більше уваги звертає не на слова співбесідника, а на його жести, міміку, напрямок погляду, поставу, упевненість у голосі, тобто - на мову тіла співбесідника. Не слова, а саме «мова тіла» дозволяє визначити справжній емоційний стан учня чи іншого співбесідника. Якщо вчитель уміє визначити психо-емоційний стан учня, він уміє спілкуватися з учнем відповідно до його стану і попередить виникнення непорозумінь і конфліктів. Інтуїцію можна розвивати. Існують навіть розроблені тренінги з розвитку інтуїції, які можуть відвідувати всі бажаючі.

Толерантність у спілкуванні

Самовдосконалюватись у толерантному ставленні до учнів і колег украй необхідно, адже працює вчитель з людьми. Толерантність - це терпимість до поглядів інших людей, розуміння та прийняття їх такими, якими вони є. Толерантність до учня - це поважне ставлення до дитини на основі розуміння вікових особливостей та прийняття учня з усіма його позитивними та негативними рисами таким, яким він є.

Емпатія

Емпатія - уміння співчувати, відчувати те саме, що і співрозмовник, - необхідна вчителю для того, щоби формувати наступну поведінку в педагогічному спілкуванні: домінування у стосунках з учнями особистісного стилю; уміння розуміти індивідуальність учня; взаєморозуміння та формування навичок розвивального впливу; володіння вчителя засобами професійної психотехніки та саморегуляції. За дослідженнями останніх років, більшість учителів користуються емоційним каналом емпатії. Такі вчителі можуть зрозуміти внутрішній стан учня та прогнозувати поведінку, при цьому ефективно впливати на неї. Інтуїтивним каналом емпатії частіше користуються молоді вчителі з невеликим педагогічним стажем, які при дефіциті інформації спираються на досвід. Деякі вчителі користуються таким важливим способом взаєморозуміння, як ідентифікація. Такі вчителі здатні краще зрозуміти учнів, співпереживати, ставлячи себе на місце дітей. Саме вони ведуть учнів за собою.

Для того, щоб вистачило слів переконати учня, учителеві необхідно самовдосконалюватися в ораторському мистецтві. Ораторство - це мистецтво подавати себе та інформацію від себе так, щоб її хотілося слухати. А це означає, що оратор має за правилами вигадати для своєї розповіді (навіть дуже серйозної) цікаву назву; грамотно розпочати й довершено закінчити розповідь; повинен уміти тримати аудиторію; закладати у своє повідомлення інтригу; уміти орієнтуватись на потреби слухача; супроводжувати розповідь демонстраціями; не боятися суперечок; і обов'язково - оратор має добре виглядати та викликати повагу, а не жаль. Ось кілька порад із самовдосконалення в ораторському мистецтві:

1. Коли готуєте пояснення чи розповідь - пропишіть для себе найважливіші тези. Для їх засвоєння аудиторією тези слід повторити не менше п'яти разів у різних інтерпретаціях протягом усієї розповіді.

2. Для зацікавлення аудиторії учнів з перших же слів вимисліть цікаву інтригуючу назву теми чи своєї розповіді. Пам'ятаєте, як в анекдоті, шкільний учитель з допомогою глобуса та ще одного предмета стимулював учнів до вивчення предмета?

3. Початок розповіді має бути інтригуючим, щоб завоювати увагу слухачів. Можете посилатись на авторитетних авторів, розпочати з опису життєвої ситуації, фактів із життя відомої публічної людини (і час від часу повертатись до цієї особи, щоби підтримувати слухачів у тонусі), можна розпочати з анекдоту або випадку з особистого життя.

4. Закінчити розповідь удало вам допоможе гумор чи слова знаменитості, яскравий випадок із життя, комплімент слухачам, риторичне запитання, цитата, повторення тези з висновками.

5. Уникайте говорити з папірцем у руках, не можна починати виступ із вибачень, забороняється підвищення голосу та зривання на крик від безсилля, відповідайте на запитання слухачів, починайте й закінчуйте розповідь на позитиві.

6. Аудиторія спочатку дивиться на вчителя і тільки потім слухає й чує. Тому у вас завжди мають бути охайними руки, вичищеними нігті, волосся має бути завжди вимитим; з рота має точитись приємний нерізкий запах (діти дуже чутливі до запахів); одяг має бути близьким до ділового сучасного стилю; взуття сучасним - обов'язково зручним (це таке, якого не відчуваєш на ногах і від нього не болять спина та голова); якщо ви користуєтесь парфумами, їх запах має бути тонким і ледь помітним на той випадок, якщо подобається він лише вам, а всіх інших дратує.

7. Слухачі бажають бачити очі доповідача. Без зорового контакту неможливо утримати аудиторію. Виберіть 2-3 людини, які, як вам здається, позитивно налаштовані на вашу доповідь, і час від часу дивіться їм в очі. І слухачеві приємна ваша увага, і ви маєте джерело позитивного сприйняття.

8. Демонстрація вмикає в роботу зоровий аналізатор. Вона не повинна відволікати від основної теми, а має доповнювати її та допомагати концентрувати увагу на основних тези.

У Бангкоку є храм, що називається Трайміт. У ньому знаходиться статуя «Золотого Будди». Це сяюча статуя з чистого золота заввишки більше двох метрів.

Але вона не завжди виглядала так, як зараз. Багато років тому статуя повністю була прихована під шаром гіпсу. Її справжній вигляд відкрився лише тому, що один монах помітив, що в деяких місцях гіпс почав кришитися, й запропонував почистити та підновити статую.

Коли монахи стали уважно роздивлятись пошкоджені місця, вони побачили під гіпсом щось жовте і блискуче. Подальше розслідування показало: монахам належить не звичайна гіпсова статуя Будди, яка не має жодної цінності, як вони завжди вважали, а статуя з чистого золота. Кажуть, буддійські монахи багато років тому замаскували дорогоцінну статую тонким шаром гіпсу, щоб захистити її від грабіжників.

Так Золотий Будда з Бангкоку повернув собі заслужену славу. І якщо ви поїдете до цього храму та побачите статую, то обов'язково помітите на величному обличчі Будди посмішку. Посмішку людини, яка багато років зберігала свою прекрасну таємницю.

Можливо, у вас прихована якась «золота якість»?

Чому це «золото» приховане від очей інших людей?

Що відбудеться, коли його відшукають?

Що необхідно, щоб розкрити цю внутрішню коштовність?

Чи є в когось, кого ви знаєте, якісь навички або таланти, яких вони не усвідомлюють?

Яким чином ви можете допомогти їм усвідомити свою цінність?

Усе є в усьому, і у вас усе це вже є...

Автор: Д. Арбеніна

По матеріалам: Освіта.ua