Перемагати щодня!
Кожна людина мріє про самовдосконалення. Саме мріє. Але не кожний із мрійників готовий докласти до цього титанічні зусилля. У житті завжди є чого навчитись
Навчаючись, пам'ятайте - усе є в усьому, і у вас усе це вже є. Слід лише відчути це, відчистити й дозволити собі самому заблищати.
Бенджамін Франклін, наприклад, мав власну систему самовдосконалення, і вона виявилась настільки дієвою, що він вирішив поділитися своїм досвідом з іншими людьми у своїй автобіографії: «Намагаючись здобути заплановані доброчинності, я вирішив не витрачати увагу та зусилля на всі їх одночасно, а працювати по черзі з кожною; досягнувши певної досконалості, переходити до наступної, і так до тих пір, доки не будуть досягнуті всі тринадцять. А оскільки оволодіння однією з них може допомогти в роботі над іншою, я вирішив ураховувати це при визначенні послідовності оволодіння кожною доброчинністю. Ось список цих доброчинностей, а також принципи самомотивації.
1. Невибагливість: їсти не до сонного одуріння, пити не до втрати контролю.
2. Мовчазність: говорити тільки те, що дає користь тобі й іншим; уникати пустопорожніх розмов.
3. Порядок: кожна річ повинна знаходитись на своєму місці; кожна справа повинна виконуватися своєчасно.
4. Рішучість: приймати рішення та виконувати те, що вважаєте потрібним; обов'язково закінчувати те, що вирішили здійснити.
5. Бережливість: витрачати тільки на благо інших і самого себе, тобто - не витрачати сили та кошти «на вітер».
6. Старанність: не витрачати марно час; постійно займатись чимось корисним; відмовитись від усіх метушливих справ.
7. Щирість: викорінювати в собі хитрість і підступність; думки повинні бути чистими та справедливими - такими ж повинні бути і слова.
8. Справедливість: не шкодити ближньому несправедливими діями; не позбавляти його благ, не виконуючи своїх обов'язків.
9. Стриманість: уникати крайностей, стримувати гнів, навіть якщо він справедливий.
10. Чистота: не терпіти неохайності тіла, одягу, звичок.
11. Спокій: не засмучуватись через дрібниці чи неприємності, яких важко або неможливо уникнути.
12. Поміркованість: не віддаватись любострастю, окрім як для здоров'я чи продовження роду, і ніколи не займатися цим до стану в'ялості чи слабкості або коли це загрожує спокою чи репутації будь-кого.
13. Смиренність: наслідувати Ісуса й Сократа.»
Ніколи при цьому не задовольняйтесь перемогою теперішнього дня. Неможливо перемогти раз і назавжди, треба перемагати щодня! Треба йти вперед, треба завжди одержувати все більші й більші перемоги над помилками, над несправедливістю, над своїми звичками.
Горизонтальний кваліфікаційний рост учителя
Чи можливе професійне вдосконалення без особистісного самовдосконалення та росту? Тільки той, хто має особистий порядок, буде мати такий самий порядок і в роботі; тільки стриманий і поміркований в особистому житті вміє користуватись цими якостями у спілкуванні з іншими та в роботі.
Чи важливий саморозвиток для вчителя? Авжеж! Надворі новітні інформаційні технології, і вони вже витісняють дошку та крейду, при цьому ще існує багато вчителів, які у прямому сенсі не знають, де кнопка вмикання комп'ютера, вони бояться торкатись техніки. Діти оволодівають технікою швидше, ніж деякі дорослі. А, значить, учитель має не соромитись учитися в учня за обов'язкової умови: згодом стати кращим від свого учня в цій справі, інакше є ризик того, що вчитель та учень поміняються ролями у класі, а це дуже небезпечна ситуація як для вчителя, так і для учня. Отже, шановні вчителі, ви маєте бути з технікою на «ти». Першим кроком до професійного самовдосконалення є освоєння електронних технологій. А далі слід удосконалювати особистісні якості, що стануть вам у пригоді при роботі з дітьми та у спілкуванні з колегами:
-педагогічну інтуїцію;
-толерантність у спілкуванні;
-емпатію;
-ораторські вміння,
а також удосконалювати власне ораторське мистецтво, відвідувати тренінги з подолання конфліктної поведінки, учитись релаксації, відвідувати навчальні семінари, підвищувати кваліфікацію. Усе це веде до горизонтального кваліфікаційного росту вчителя, підвищує його самооцінку, упевненість у собі, а, отже, робить учителя більш стресостійким, а його уроки більш глибокими та якісними.
Педагогічна інтуїція
Для чого вчителеві педагогічна інтуїція? У своїй роботі вчитель часто потрапляє у проблемні ситуації, коли тяжко прийняти правильне рішення внаслідок відсутності достатньої інформації. Саме інтуїція та відчуття допомагають учителю знайти правильне рішення. Інтуїція залежить від спостережливості людини, її чутливості, витонченості, уміння використовувати набутий життєвий досвід. Учитель з розвиненою інтуїцією більше уваги звертає не на слова співбесідника, а на його жести, міміку, напрямок погляду, поставу, упевненість у голосі, тобто - на мову тіла співбесідника. Не слова, а саме «мова тіла» дозволяє визначити справжній емоційний стан учня чи іншого співбесідника. Якщо вчитель уміє визначити психо-емоційний стан учня, він уміє спілкуватися з учнем відповідно до його стану і попередить виникнення непорозумінь і конфліктів. Інтуїцію можна розвивати. Існують навіть розроблені тренінги з розвитку інтуїції, які можуть відвідувати всі бажаючі.
Толерантність у спілкуванні
Самовдосконалюватись у толерантному ставленні до учнів і колег украй необхідно, адже працює вчитель з людьми. Толерантність - це терпимість до поглядів інших людей, розуміння та прийняття їх такими, якими вони є. Толерантність до учня - це поважне ставлення до дитини на основі розуміння вікових особливостей та прийняття учня з усіма його позитивними та негативними рисами таким, яким він є.
Емпатія
Емпатія - уміння співчувати, відчувати те саме, що і співрозмовник, - необхідна вчителю для того, щоби формувати наступну поведінку в педагогічному спілкуванні: домінування у стосунках з учнями особистісного стилю; уміння розуміти індивідуальність учня; взаєморозуміння та формування навичок розвивального впливу; володіння вчителя засобами професійної психотехніки та саморегуляції. За дослідженнями останніх років, більшість учителів користуються емоційним каналом емпатії. Такі вчителі можуть зрозуміти внутрішній стан учня та прогнозувати поведінку, при цьому ефективно впливати на неї. Інтуїтивним каналом емпатії частіше користуються молоді вчителі з невеликим педагогічним стажем, які при дефіциті інформації спираються на досвід. Деякі вчителі користуються таким важливим способом взаєморозуміння, як ідентифікація. Такі вчителі здатні краще зрозуміти учнів, співпереживати, ставлячи себе на місце дітей. Саме вони ведуть учнів за собою.