На секційних засіданнях районних (міських) методичних об’єднань необхідно знайомити вчителів з новими дослідженнями в історичній науці, новинками наукової літератури, проводити їх обговорення, обмінюватися досвідом.
У великих за територією сільських районах необхідно започаткувати роботу «кущових» методичних колективів (або груп, об’єднань), налагодити обмін досвідом між методичними об’єднаннями міст обласного підпорядкування та найближчих сусідніх сільських районів. Головна місія такої організації науково-методичної роботи – перетворення традиційного простору роботи методичних об’єднань в поле концентрованої творчої діяльності педагогів, спільний творчий та практичний пошук механізмів розв’язання проблем з об’єктивного висвітлення на уроках історії нашого минулого.
З метою підвищення професійної компетентності вчителів доцільно організовувати проведення науково-практичних семінарів із залученням істориків-науковців.
Для більш об’єктивного висвітлення актуальних питань всесвітньої та вітчизняної історії доречно організувати роботу творчих груп, на засіданнях яких будуть обговорюватися найактуальніші питання історії, проводитися дискусії. Результатом роботи таких груп можуть стати рекомендації щодо викладання проблемних питань історії та проведення заходів щодо відзначення історичних дат.
Актуальним для сьогодення стане створення в інтернет-просторі спеціальних проектів, сайтів, присвячених проблемним питанням вітчизняної історії.
Методичним об’єднанням варто залучати вчителів до громадського обговорення існуючих підручників з історії України та Всесвітньої історії. Результати цих обговорень та суспільні рецензії доцільно оприлюднювати в ЗМІ (газетах, журналах, телебаченні, нтернет-виданнях).
Слід продовжувати роботу з обдарованою молоддю, залучаючи її до участі в учнівських конкурсах, турнірах, краєзнавчих акціях.
Важливими є заходи щодо збереження пам’яток історії в своєму населенному пункті, районі, створенню кімнат та музеїв історичної тематики.

Вчителям історії

Проводячи уроки історії вчителю необхідно:
• формувати в учнів наукове бачення змістової лінії історичного процесу;
• відмовитися від „міфологізації” сторінок історії;
• висвітлювати історичні події у їх розвитку;
• подавати різні точки зору на описувані події та явища;
• розкривати різноманітні підходи до оцінки історичних фактів;
• акцентувати увагу на розгляді історії під кутом зору сучасної людини;
• представляти суспільство як певну цілость, складену із багатьох соціальних груп і прошарків з окремими інтересами й життєвими стратегіями;
• приділяти увагу вивченню соціальної історії суспільства, історії повсякденності;
• ретельно ставитися до історичної статистики;
• органічно поєднувати курси історії з матеріалами української та зарубіжної літератури.
Такий підхід сприятиме не лише формуванню розуміння, що історія твориться самими людьми, але й допоможе подолати існуючі розбіжності, які мають місце в оцінці подій і явищ з точки зору державного інтересу та звичайної людини.
Разом з цим, учителю слід використовувати на уроках активні та інтерактивні форми роботи. Залучати учнів до участі в дискусіях, пошуку істин. Таким чином, розвиваючи у школярів навички самостійного критичного мислення.
Актуальним є створення та впровадження в навчальний процес мультемедійних та відеопроектів.
Починаючи з першого року вивчення історії, вчитель повинен забезпечувати формування в учнів предметних компетентностей (хронологічної, просторової, мовленнєвої, логічної, аксеологічної).
Перетворити учнів з піддатливих «споживачів» інформаційних потоків на свідомих особистостей допоможе їх залучення до науково-дослідницької роботи через написання рефератів, творчих робіт, учнівських проектів, участі в Малій академії наук.
Важливим для розуміння історичної дійсності є відвідування школярами памятних історичних місць.
Формуванню в учнів справжнього патріотизму, підвищенню інтересу молоді до історичної спадщини Харківщини сприяє краєзнавча робота.
Учителям рекомендується активніше залучати учнів до збирання та накопичення матеріалів, які складають джерельну базу історії повсякденності (фотодокументи, листи, записи розповідей, складання родоводу тощо).